Тарас Шевченко - досі непізнана загадка. Смертний чоловік, який і по смерті має силу запалювати серця, мислити категоріями Данте, Рафаеля, пророкувати наше майбутнє і будити навіть у заскорузлих душах відчуття причетності до великої нації.
Чи не тому Тарас Шевченко нині активно живе у сучасному світі.
Художники окрім канонічних портретів, переносять Кобзаря у сучасний світ, на барикади, домальовують йому тату, пробують розфарбувати у стилі Енді Воргула, поєднують двох Шевченків: Тараса і Андрія. Втім усе це нині доступне лише вузькому колу.
Сучасні митці бояться зачіпати класичну версію, бо одразу сиплеться критика з боку консерваторів.
Тарасові вірші нині активно використовує молодь у рокових, фолькових, джазових піснях. Львівський фольк-рок оркестр "Тарасова ніч" уже 9 років залишається вірним Шевченковій поезії.
І навіть якщо комусь шкільна програма набила оскомину, Шевченко у стилі фольк-рок точно поверне зацікавлення Кобзарем.
Культовий рок-гурт "Кому Вниз" десятки років збирає аншлаги своїми піснями на слова у тому числі й Шевченка, бо вірять: він - живий.
Згадав Шевченка і його однофамілець - володар Золотого м’яча Андрій Шевченко.
А чи очікували ви, щоб скандальний московський артист Микита Джигурда написав присвяту Шевченкові.
І уже як підтвердження того, що Шевченко нині живе й поза межами української культури, згадки про нього - в американських фільмах, нехай і з гумором.
Та все ж сучасне покоління українців черпає від Шевченка передовсім самоідентифікацію і підтвердження - ми не безродні раби, а від предвіку господарі на цій землі.