Теракт у концертному залі ділового центру Crocus City Hall під Москвою колись може стати сюжетом для жорстокого трилеру, повного таємниць і обману. Не потрібно бути першокласним детективом, щоб не побачити у цій події надто багато дивних невідповідностей і протиріч. Поведінка різних осіб – від російського президента і російських спецпризначенців до виконавців теракту й затриманих – вкрай суперечлива і не вписується в цілісну логічну концепцію. Складається враження, що принаймні частина цього дійства є виставою, покликаною ввести в оману глядачів.
Росія – держава, яка зробила тероризм своєю політикою. Терористичні методи ведення бойових дій, як і вбивства політичних опонентів – звичайна російська практика. І вона розпочалася задовго до вторгнення в Україну. Однак, досягнувши зловісної терористичної довершеності у вбивствах цивільного населення, РФ виявилася вразливою до атак терористів проти неї самої. Або навмисно продемонструвала таку вразливість, сподіваючись отримати певні дивіденди як жертва терору чи спрямувати народний гнів у потрібний для Кремля напрямок.
Чи можна було уникнути терористичної атаки на Crocus City Hall? Цілком імовірно, що так. Росію офіційно попереджали про небезпеку великих терактів за кілька тижнів до нападу. Час вжити заходи був. Та чи справді Путін хотів вжити заходи для попередження теракту? Цілком імовірно, що ні. Навпаки, логіка дій російської влади зводилася до створення сприятливих умов для здійснення терористичної атаки.
У тому, що російська влада легковажно відкинула попередження західних спецслужб, може простежуватися не тільки її зверхність чи самовпевненість. А що як в інформації про підготовку теракту в Путіна побачили шанс? Можливість використати терористичну атаку для посилення мобілізації, ще більшого закручування гайок та об’єднання суспільства навколо свого вождя. А головне, у теракті завжди можна звинуватити ворогів. Знайти чужий слід. Насамперед – український. Можливо, західний. Ще більше розпалити в масах ненависть і озлоблення. Вивести назовні тваринні інстинкти. У крайньому випадку, можна використати терористичну атаку для отримання слів співчуття від інших країн. Це може допомогти хоч трохи приховати власну терористичну сутність і щоденні терористичні атаки проти України.
Такі думки звучать дещо цинічно. Та не потрібно забувати, з ким ми маємо справу. Для авторитарної російської влади ніколи не було шкода не тільки чужих, а й власних громадян. Окрема людина – це лише інструмент для державних цілей. Тим більше, коли йдеться про імперіалістичні загарбницькі війни і геополітичні амбіції Москви. Така вже ментальна особливість «русского міра». Прихід Путіна до влади теж супроводжувався актами терору. Терор допоміг Путіну укріпитися на троні і загарбати Чечню під час Другої російсько-чеченської війни. Тому задля досягнення певних цілей для Кремля цілком прийнятно пожертвувати сотнями російських цивільних громадян.
З іншого боку, можливо, російські спецслужби дійсно не такі професійні, як комусь здається. Може, вони і справді втратили пильність, розслабилися. Понесли значні кадрові втрати. В умовах, коли основні російські спецпризначенці так чи інакше задіяні в агресивній війні проти України, ФСБ могла і проспати підготовку теракту.
Ще більш незрозумілою є подальша поведінка російських правоохоронців після отримання інформації про стрілянину у «Крокусі». Діловий центр Crocus City Hall розташований не десь у глибокій провінції, а в підмосковному місті Красногорськ. Звідти до Кремля – 22 км. А до Московської кільцевої дороги – тільки 2 км. Стрілянина під час концерту російського гурту «Пікнік» розпочалася близько 19:30. Але російський ОМОН не поспішав на допомогу. Хоча головне управління регіональної безпеки Московської області розташоване навпроти Crocus City Hall, правоохоронці з’явилися на місці лише через годину. Тож у терористів було вдосталь часу зробити свою справу і поїхати з місця події. Таке враження, що російська влада доклала зусиль, щоб теракт зміг відбутися і пройти успішно з великою кількістю жертв. І тільки після цього почалося переслідування терористів.
З переслідуванням нападників теж не все ясно. Офіційна версія каже, що їх затримали аж у Брянській області поруч з кордоном з Білоруссю. І нібито їхали вони на тій самій машині, на якій прибули до Crocus City Hall для вчинення терористичної атаки. Виникає запитання: як нападникам вдалося проїхати стільки кілометрів через дороги, нашпиговані відеокамерами? Чи, може, російські спецслужби спеціально дозволяли їм безперешкодно рухатися у «правильному напрямку»? Тобто в бік України. Щоб потім штучно пов’язати теракт з «київським режимом». А коли побачили, що терористи звернули до кордону з Білоруссю, вирішили: все, пора затримувати.
Не менше питань до осіб, яких підозрюють у вчиненні теракту. Щоб вчинити таку масштабну атаку на великий діловий центр, потрібна неабияка підготовка. Потрібно не тільки вміти стріляти, а й планувати, прораховувати найменші дрібниці. Не кожен озброєний релігійний фанатик може холоднокровно і професійно вбивати людей. Чи спроможні на таке люди, які нещодавно працювали в барбершопі і різноробочими, жили на орендованих квартирах? Звідки в них такий високий рівень терористичної майстерності? Звідки зброя і вміння нею користуватися?
Вкрай дивує й нелогічна дивна поведінка терористів. Як можна поєднати високу професійну і фізичну підготовку та холоднокровну здатність до масових вбивств з неспроможністю змінити автомобіль під час втечі? 500 тисяч рублів винагороди від «помічника проповідника» за теракт звучить смішно і сумнівно. Також є запитання: чому терористи далися в руки ФСБ живими? Адже для справжнього терориста, вимуштруваного на основі фундаменталістської ідеології ІДІЛ, не є проблемою піти з життя після здійснення нападу. Виконавці теракту чудово усвідомлювали, що їх чекають тортури і катування після затримання. І все ж здалися в лапи спецпризначенцям. Хоча могли, у крайньому випадку, підірвати себе разом з росіянами. Якщо ж терористи не планували завершувати свій земний шлях, то втікати на тому самому авто – вкрай абсурдна ідея. Є набагато кращі опції спробувати сховатися від переслідувачів, залягти на дно, змінити зовнішність.
Можливо, ми ніколи не дізнаємося всієї правди про теракт у Crocus City Hall. Не варто відкидати, що росіяни затримали випадкових осіб. І на них зараз демонструють свою звірячу схильність до катувань. Втім, імовірно й те, що російські спецслужби, зайняті війною в Україні, дійсно допустили епічний провал. Або це був навмисний прорахунок, який став можливим через злочинну бездіяльність відповідних органів за вказівкою з Кремля. Крапку в цій кривавій історії ставити ще зарано.