1 серпня у Львові завершився 3-денний тренінг, присвячений новим правилам надання державної допомоги суб’єктам господарювання після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Навчання базувалось на матеріалах дослідження, проведеного ГО «Європейський діалог» за підтримки проекту «Громадська синергія», що фінансується Європейським Союзом та Міжнародним фондом «Відродження».
Черговий тренінг - подія досить буденна в нашому житті і тільки завдяки львівським ЗМІ, які не полінувались прийти на прес-конференцію була висвітлена в інтернеті і навіть на телебаченні. Однак знаковим для мене в цій події стала участь ентузіастів-чиновників з об’єднаних громад і обласних державних адміністрацій та експертів із 5 областей України, яких зацікавила суть Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Що ми знаємо сьогодні про Угоду? Напевне те, що на Саміті Східного партнерства 28 листопада 2013 р. тодішній Президент Янукович її не підписав, що викликало бурхливу реакцію молоді і спричинило виникнення Євромайдану. І коли 21 березня 2014 року у Брюсселі прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк підписав політичну частину, а 27 червня новообраний Президент України Петро Порошенко - економічну частину Угоди, ми щиро повірили, що ось воно – членство в ЄС. Це – на виду.
А за лаштунками - документ Угоди, який за своїм обсягом та тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом, який укладала в своїй історії Україна. Документ обсягом понад 1000 сторінок та 40 додатків і протоколів, більшість яких носять суто технічний характер. Однак саме ці технічні (рутинні) положення і треба виконувати нам. І саме це є «домашнім завданням» для України на шляху до євроінтеграції, а нашу швидкість руху можна виміряти відсотками виконання положень Угоди.
В своєму дослідженні «Інвентаризація державної допомоги на прикладі Львівської області» ми торкнулися лише маленької частинки Угоди - питання під назвою «державна допомога суб’єктам господарювання». Чому саме таку тему? – задали питання на прес-конференції журналісти. Напевне тому, що нам не все одно куди держава спрямовує публічні кошти – наші податки. І нас сьогодні цікавить чи ефективно працюють ці кошти, особливо в економіці.
На сьогодні основу державної допомоги суб’єктам господарювання в Україні складають сотні форм допомоги, значна частина яких - необґрунтовані державні гарантії за рахунок бюджетних коштів, сумнівні податкові пільги, вибіркові списання податкового боргу, дотації окремим підприємствам і компаніям . На жаль, така «підтримка» вже стала невід’ємною частиною української економіки і негативно впливає на конкурентне середовище, спотворюючи чесну конкуренцію.
В своєму дослідженні ми не ставили за мету зловити злодіїв чи розкрити чергову корупційну схему. Безумовно, подібні розслідування потрібно робити і публічно демонструвати громадянам імена і злодіїв, і корупціонерів. Однак суть європейського бачення ситуації боротьби з корупцією – зробити максимально прозорою систему розподілу і витрачання державних коштів через відповідні інструменти для того щоб звузити сірі зони, де народжується корупція. А ще допомогти чиновникам застосовувати ці інструменти в своїй роботі. А особливо - допомогти об’єднаним громадам, в яких у більшості випадків не доходять руки до подібних «тонкощів».
Тому головним результатом нашої роботи ми вважаємо розроблену методику і для чиновників - як правильно розподіляти державну допомогу на місцях, і для громадських організацій – як ефективно це контролювати. Однак, це лише перший невеликий крок. Далі – постійно навчати все ширшу аудиторію цим інструментом користуватися, тим самим виховуючи ті «культурні цінності», які і формують з нас європейців не за географічною ознакою.