1. Дзвонить мобільний. Дивлюсь - код Росії (+7), і абсолютно незнайомий номер. З Росії мені можуть дзвонити ну лише буквально двоє родичів, і всі їхні номери, як стаціонарні, так і мобільні, я знаю напам'ять. Саме тому й приймаю виклик. Цікаво ж, хто це і що. Виявляється - мама. От уже чиї номери я знаю не просто напам'ять. а краще за табличку множення. Порозмовлявши, питаю: ма, а звідки ти телефонуєш? А з дому, каже.
Ну-ну. +7 968 484 69 68. З маминим домашнім номером не збігається абсолютно нічого, код (968) у тому числі. Тільки "+7". Як цікаво.
2. Після розмови перенабираю цей номер, котрий на 968. Ага, щас. Ніхто не приймає дзвінок. Перенабираю мамин домашній номер. Мама бере слухавку. "Так, я от із цього самого апарата тебе набирала, який на столику стоїть, ти його знаєш". Нюанс - зараз маму чути чудово. А коли вона телефонувала з отого "968", то постійно пропадала. І якась незрозуміла луна йшла. Добрячу чверть розмови не розібрав, мусив постійно перепитувати.
3. Лізу в Інтернети. Інтернети повідомляють, що 968 - код російської компанії "Вымпелком". Зазначена компанія, по-перше, свого часу просувала в Україні "Білайн", і була у спілці з Kyivstar, котрий є моїм оператором. Це може багато чого пояснити. Водночас зазначена компанія наприкінці 2013 року виступила проти вимог ФСБ РФ щодо відстеження комунікацій користувачів. Щоправда, тоді йшлося наче тільки про Інтернет, а не про стільниковий зв'язок. Але... Це теж багато чого може пояснити.
4. Які тут можуть бути загальні висновки? Не знаю. Я, на жаль, у цій сфері не фахівець навіть близько
Але майте на увазі: така от історія сталася.