Понад десять років «Тепле місто» формувало нову урбаністичну культуру Івано-Франківська: від вивісок на фасадах до громадського простору «Промприлад» та ресторану Urban Space 100. У вересні цьогоріч стало відомо про припинення роботи платформи з 31 травня 2026 року, бо «місія, для якої створювали організацію, значною мірою зреалізована». А через місяць громадськість приголомшила новина про трагічну загибель її керівниці Оксани Бриндзак.
Команда розповіла ZAXID.NET про подальшу долю проєктів «Теплого міста», а також повідомила про початок власного шляху в новій громадській організації «Відкритий код».
***
Історія організації, яка об’єднала франківців
Благодійний фонд «Тепле місто» утворився на хвилі активізму після Революції Гідності у 2014 році. Серед його засновників – підприємець, а зараз CEO «Промприладу» Юрій Филюк. Спершу команда займалася уніфікуванням вивісок, стиль яких відповідав би фасадам історичних пам’яток міста. Згодом до організації долучились проактивні мешканці й соціально відповідальний бізнес. Останній спільно з донорами фінансово підтримував саму платформу.
За роки роботи ініціатива дала старт таким проєктам:
- перший в Україні громадський ресторан Urban Space 100;
- всеукраїнська бігова подія Frankivsk Half Marathon;
- інноваційний центр «Промприлад.Реновація»;
- радіо для людей, які цікавляться урбаністикою, Urban Space Radio;
- програма промоції читання «Текстура»;
- ініціатива «Гранти Теплого міста» та інші.
Останній рік «Тепле місто» очолювала викладачка УКУ, засновниця ГО «Старість на радість» та співзасновниця соціального підприємства VBRANI Оксана Бриндзак. До 2024 року вона була залучена у суспільні зміни Львова, а останні півтора року життя присвятила впровадженню свого досвіду в Івано-Франківську. Саме Оксана стала однією з ключових ініціаторок розвитку меморіалізації в місті та популяризації зупинки руху під час хвилини мовчання. 23 жовтня 2025 року Оксана Бриндзак загинула в ДТП на Львівщині. Обов’язки керівниці «Теплого міста» взяла на себе Оксана Кобилецька, яка кілька років працювала в команді платформи.
«Зараз моя робота як керівниці – гідно завершити всі проєкти»
Оксана Кобилецька почала свій шлях у благодійній організації як фінансова консультантка проєкту ветеранського напряму, також здобула досвід координаторки та операційної директорки. Розповідає, що спершу новину про закриття платформи команда сприйняла важко, проте з часом настало прийняття цього рішення:
«Спершу мені було болісно усвідомлювати те, що “Тепле місто” закривається, але потім я видихнула, проаналізувала і зрозуміла, що все має свій початок і завершення. Платформа зробила вагомий внесок у розвиток громадського сектору Франківська, виступаючи потужним плечем фінансової та менторської підтримки. Ми бачимо, що місцеві організації досягли рівня зрілості та самозарадності. Це наш головний позитивний результат», – каже Оксана Кобилецька.
Про завершення роботи платформи повідомили 3 вересня цього року після проведення загальних зборів. Засновники пояснили команді, що проєкти «Теплого міста» переросли саму платформу, а місія організації зреалізована. Частина проєктів, які виросли у стійкі та самостійні ініціативи й більше не потребують парасольки платформи, продовжать працювати далі. Зокрема, «Промприлад.Реновація» та «Urban Space Radio», що вже тривалий час працюють як самостійні інституції. Програма з промоції читання «Текстура» залишатиметься в структурі «Теплого міста» до травня 2026 року, про її подальшу долю повідомлять пізніше.
Натомість історія «Грантів Теплого міста» добігає кінця: цієї осені відбулась остання хвиля фінансування. За десять років програма підтримала 146 локальних проєктів на загальну суму 3,4 млн грн — від тактичного урбанізму та облаштування громадських просторів до освітніх ініціатив і програм із громадського здоров’я. Частина ж напрацювань зі «Стратегії Івано-Франківська» та ветеранського напряму буде розвиватись вже в новій інституції – громадській організації «Відкритий код».
Останньою керівницею платформи «Тепле місто» мала бути Оксана Бриндзак, однак раптова загибель громадської діячки змінила ці плани. Її напрацювання й зараз допомагають команді продовжувати свій шлях попри біль втрати:
«Оксана підготувала детальний алгоритм завершення операційної діяльності “Теплого міста”. Ми використовуємо її “шпаргалочки” про те, що ми робимо й куди рухаємося. Також вона вибудувала мережу партнерств, якими ми зараз користуємося. За цю осінь перед нами постало два великі виклики (загибель Оксани та закриття платформи – ред.). Ми просто зосередились на роботі й неохоче віримо в нову реальність. Хоча я часто ловлю себе на думці, що чекаю від неї повідомлення із завданнями на день, адже маю відчуття, що Оксана жива. Зараз моя робота як керівниці – гідно завершити всі проєкти», – ділиться Оксана Кобилецька.
Після 24 лютого 2022 року «Тепле місто» не могло лишатися осторонь потреб країни. Спершу платформа стала опорним пунктом для збору допомоги війську, а згодом частина діяльності трансформувалась у благодійний фонд «САН», що нині опікується 102-ю бригадою ТрО. Разом з тим, стало очевидно, що кількість ветеранських організацій зростатиме, тож їм потрібна підтримка у внутрішньому розвитку:
«Два роки у нас діяв менторський супровід ветеранських та проветеранських організацій, яким ми допомагали зростати інституційно. Маємо експертів, які допомагають організаціям зі стратегуванням, вибудовою комунікації та підсиленням юридичних та фінансових аспектів. І ось зараз у нас закінчується останній проєкт ветеранського напряму в межах “Теплого міста”», – розповідає нова керівниця.
Координатором проветеранського напряму платформи став Андрій Фармуга – «двічі ветеран», як сам про себе жартує. За його плечима – участь в АТО й повернення до військової служби після повномасштабного вторгнення, а також багато років проактивної громадської діяльності.
«Ветерани мають формувати порядок денний»
Саме такою філософією, на думку Андрія Фармуги, мають керуватися громадські організації, якщо прагнуть реалізовувати проєкти для ветеранів та ветеранок.
«Якщо робите щось для ветеранів, то тут мають бути присутні ветерани. Вони мають формувати порядок денний. А цивільні можуть своєю експертизою, натхненням, бажанням та активністю допомогти це втілити. І це одна з найкращих порад: якщо хочете створити проєкт, який запрацює, то гукайте ветеранів, бо саме для них він робиться. Тільки з їхньою участю й орієнтацією на їхні потреби він може стати успішним», – переконаний ветеран.
Своє бачення Андрій передавав іншим громадським організаціям у межах роботи «Теплого міста». На його думку, навчальні програми справді дали результат.
«Нам вдалося провести три менторські програми для організацій. Я особисто спостерігав за їхньою діяльністю і бачив прогрес: вони знайшли нові можливості залучити кошти завдяки нашим консультаціям, упорядкували свої юридичні питання, їхня комунікація стала дієвішою, сторінки у соцмережах стали інформативніші, вони почали висвітлювати свою діяльність, чого дуже бракувало», – ділиться Андрій Фармуга.
Окремим здобутком він називає реалізацію шкіл «Рівний рівному», завдяки яким 16 людей змогли здобути знання для проведення власних груп підтримки ветеранів та ветеранок. У співпраці з Програмою реінтеграції ветеранів, яку реалізує Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX за підтримки Держдепу США, команда «Теплого міста» створила сайт для колишніх військових та їхніх родин.
«Ідея сайту – це “вікно” для ветерана у близький йому світ, де ми зібрали в одне місце перелік організацій, які на Прикарпатті надають підтримку і різні послуги ветеранам та ветеранкам. Зараз ми займаємося просуванням сайту. Тут вже зазначено понад 30 перевірених та дійсно дієвих організацій», – додає Андрій.
На його переконання, реалії повномасштабного вторгнення суттєво відрізняються від часів АТО: до війська нині долучаються не лише добровольці, а й велика кількість мобілізованих цивільних, тож ветеранів та ветеранок ставатиме більше, а разом із цим – зростатиме їхня участь у громадському житті, захисті своїх прав та інтересів. Попри завершення роботи «Теплого міста», проветеранський напрям продовжать розвивати в новій організації.
«У громадському секторі люди працюють за ідею»
Бажаючи зберегти команду та досвід людей, нинішній колектив платформи наважився на новий старт – вирішили створити громадську організацію «Відкритий код», яка рухатиметься самостійним від «Теплого міста» шляхом.
«Відкритий код» заснували 25 вересня 2025 року, керівницею ГО стала Ірина Стасюк, яка наразі завершує програму «Гранти Теплого міста». Нова інституція працюватиме на теренах всієї області й фокусуватиме свою увагу на таких напрямах:
- меморіалізація та пам’ять;
- збереження культурної спадщини Прикарпаття;
- ветеранські ініціативи;
- розвиток ідеї безбар’єрності;
- підтримка громадських ініціатив.
Команда також вирішила відмовитися від ієрархічної системи й перейти до моделі рівності всередині організації.
«Це буде “Відкритий код”, але з обличчями “Теплого міста”. Кожен, хто займався своїм проєктом, буде продовжувати ним займатися. Для певної інституційності в організації потрібен керівник, і це я. Також для іноземних донорів важливим є наявність наглядової ради, й у нас вона теж є. Проте ми назвали її піклувальною радою. Ми запросили до неї людей, які мають достатню в місті експертизу з ветеранської політики та культурного сектору. Але ці люди не для того, щоб наглядати за нами, а щоб звертатись до них за порадами – чи влучно ми йдемо з проєктами, чи ні», – каже Ірина Стасюк.
До піклувальної ради, зокрема, увійшли: архітектор та дослідник Володимир Гайдар, колишня міністерка у справах ветеранів Оксана Коляда, CEO медіа Varosh Росана Тужанська та інші.
2026 рік прогнозовано принесе зміни в громадський ландшафт Франківська та Прикарпаття: спільнота прощатиметься з потужною платформою «Тепле місто» й водночас вітатиме нову організацію, яка продовжить впливати на регіон і підтримувати його зростання.
«У громадському секторі люди працюють за ідею, з внутрішніх переконань. Ми всі – менеджери, комунікаційники, координатори – працюємо тому, що віримо в цю роботу. І що ми могли зробити? Об’єднати свій досвід, взяти найкращі напрацювання й продовжити шлях у “Відкритому коді”», – підсумовує Ірина Стасюк.