Готуючи статтю про поняття «територіальна громада», давно я не читав стільки дифірамбів! Чого тільки не пишуть наші державні мужі про (дай, Боже, пам’яті) «територіальну громаду як базову основу місцевого самоврядування»...
У законах я знайшов так само масу норм про те, що якраз територіальна громада є власником не тільки всього комунального майна і всіх комунальних підприємств, а й (дай, Боже, витримки) доходів місцевих бюджетів, землі, природних ресурсів, закладів культури-освіти-спорту-дозвілля-науки і так далі, і таке інше. Зреферувавши все прочитане, я дійшов двох висновків, взаємопов'язаних поміж собою. Перше. Територіальна громада - крутіша від будь-якого олігарха, бо володіє не лише багатомільйонним майном, але й бюджетами. Друге. Територіальна громада - це фікція, якою прикривається і держава, і місцеве самоврядування, яке, логічно, базується на фікції.
Для початку з'ясуємо предмет розмови. Якщо з емоціями, то територіальна громада - це все й нічого. Адже стаття 140 Конституції (як на мене, найбільш банальна з усього Основного Закону) чітко каже: територіальна громада - це жителі села, селища, міста. Що називається «без ума й фантазії». Отже, Конституція України нарікає територіальною громадою всіх без винятку нас із вами, тобто львів'ян. Дублює цю дефініцію і стаття 1 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", яка територіальною громадою називає «жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста...».
Якщо ж відкинути емоції, то без них не дуже й обійдешся під час обговорення поняття «територіальна громада». Дійсно - територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування. Це - основа основ усіх немонархій і недиктатур. Але в нашому рідному випадку закон підмінює (чи принаймні звужує) поняття. За законом, усі львів'яни є членами територіальної громади, тобто нею і є. Виходить, територіальною громадою є і представники фамільних династій львів'ян; і окремі мешканці села Мохнате Турківського району, які львів'янами стали сьогодні вранці; і від природи байдужі львів'яни, яких мало хвилює новочасне обличчя міста чи його історія з майбутнім; і військовослужбовець із Красноперекопська, який відбуває армійську покуту у Львові; і зек-гастролер, ув'язнений у львівській тюрмі суворого режиму за злочини, вчинені на Полтавщині.
Я веду до того, до чого веде й законодавець: платформою місцевого самоврядування насправді є умовна, збірна і надумана спільнота людей, об'єднаних суто географічно й топонімічно - не більше. Це значить, що територіальна громада Львова (як і будь-якого іншого населеного пункту) - це узаконений фантом. Територіальна громада Львова для нас самих, львів'ян, існує лише як неперебірлива сукупність нас самих, львів'ян. А як відомо, скопище людей, об'єднаних за тупим принципом спільного співмешкання, не може управляти багатомільйонним майном і бюджетами. Ось чому тему дієвого місцевого самоврядування треба закрити - аж поки територіальна громада не вийде за рамки закону. Тобто, поки вона не почне «громадитися» на інших, глибших принципах, а не лише на принципі констатації місця проживання.
Що це за інші глибші принципи? Територіальна громада (наголос на слові «громада») - це ж не лише населення певного міста. Громада - це, в першу чергу, самоусвідомлена спільнота людей зі спільними зв'язками і стосунками. Причому це не просто приватні стосунки на сходовій клітці чи на парковій лавочці, а узгоджені і взаємоприйнятні стосунки задля задоволення інтересів усіх членів громади. Було б надто просто вважати себе громадою, коли ти разом із усіма летиш з роботи додому, аби встигнути на чергову серію «мила» про мексиканських мавп. Територіальна громада - це, передусім, суспільна група людей, які усвідомлюють не лише свою засадничу єдність, а й свої спільні нешкурні потреби.
Чи є такою громадою львів'яни - питання залишу відкритим для дискусії (якщо ZAXID.NET дозволить). Поділюся лише штрихоподібною тезою. Львів'яни - це типова територіальна громада. Їх наразі нічого не об'єднує, окрім спільної території існування. Більше того, і як це не дивно, львів'ян не об'єднує навіть їхні кишенькові інтереси. Влада у понад два рази підняла тепловий тариф - львів'яни не спромоглися на жоден громадянський (знову ж від слова «громада») протест (пікети під партійними стягами з чітким кошторисом - не в рахунок). По шматках розбазарюють «Львівсільмаш» - із плакатами вийшли лише заводчани-відчайдухи, і жодного простого львів'янина, який би перейнявся проблемою. Це - найдрібніші приклади, які мають проілюструвати невтішний діагноз: львів'яни скоріше вийдуть на вулицю захищати Тузлу і Чечню - ніж свій Львів.
Чому я в заголовку вжив слово «фікція» стосовно територіальної громади? Зрештою, навіть якби у Львові така самоусвідомлена громада й була, то вона навіть при великому своєму бажанні не могла б стати оцим самим джерелом місцевої влади. Лихим словом згадувані Конституція і закон «Про місцеве самоврядування» наділяють територіальну громаду і правами, й навіть обов'язками. Однак, громада позбавлена прав юридичної особи! І це при тому, що в неї є майно, фінанси, установчі права і так далі! Я, львів'янин і представник громади міста, є власником, наприклад, теплоенерго - і при цьому я, маючи фіктивні права щодо цього об'єкту комунальної власності, водночас утримую свою ж власність своїм гаманцем в якості не власника, а паскудного споживача, який міг би й більше платити за роботу ще сталінських котлів. Як не крути, територіальна громада Львова, яка нібито чимось володіє і нібито є джерелом місцевої влади, - це юридична і фактична фікція. Я ще можу зрозуміти історичні корені територіальної громади. Адже в давнину результатом згуртування людей у самоусвідомлений колектив була, приміром, своя нічна варта, яка пильнувала місто від наскоків; своя орна земля чи пасіка; своя хата-читальня з церквою та корчмою; спільні толоки, позичкові каси і так далі. А в нас чим є територіальна громада, крім терміну на папірчику?
Фактично, ми виходимо на ширші речі. Такі як: чи є місто Львів містом? Містом не в недолугому топонімічному розумінні, а в розумінні самоусвідомлення себе містом. Чи територіальна громада Львова, яка, згідно з законом, є власником свого міста, відчуває себе джерелом, а не донором влади? На прикрість, місто Львів є містом лише як місце спільного проживання величезної кількості людей. Територіальна громада Львова не має міської ідеології. Львів'янин - це цілком конкретна самоідентифікація, яка, одначе, стає внутрішнім станом людини тільки тоді, коли з'являється колективне співпереживання за місце і місто свого життя.
З огляду на це, Львів - це, безумовно, місто. Географічна координата. Набір людей із учорашніми звичками та ментальністю. Це місто вчорашніх селян. Але це вже зовсім інша тема...
Фото з сайту www.miloserdie.ru