Україна давно перебуває у перманентному стані виборів. Як тільки закінчуються парламентські – починаються президентські перегони. А ще ж є місцеві вибори, перевибори та довибори. При чому одні часто тягнуть за собою інші.
Як зараз, коли після електоральної кампанії в Раду до парламенту перебралися депутати з органів місцевого самоврядування. Це неминуче призвело до нових виборів та нових суперечок. І якщо у Львівській облраді конфлікт визрів тільки тепер, то у Тернопільській криза лише загострилася.
Криза – це стан, у якому перебуває Тернопільська облрада вже понад 6 років, з кількамісячними перервами час до часу. Робота представницького органу області фактично повністю паралізована. Як це сталося, що до цього призвело і чим загрожує – спробуємо проаналізувати.
Переідсторія
Проблеми в Тернопільській облраді (ТОР) почалися ще 2006 року, одразу після чергових виборів органів місцевого самоврядування. У раду Vскликання потрапили лише чотири партії та блоки: БЮТ, Наша Україна, УНП та соціалісти. Майже одразу виникло протистояння за поділ портфелів, найгостріша боротьба тривала між політсилами, котрі набрали найбільшу кількість голосів – Батьківщиною та Нашою Україною. Останні в цій війні програли, адже БЮТівцям вдалося не лише призначити свого голову облради Михайла Миколенка, а ще й перетягнути на свій бік 10 депутатів з Конгресу українських націоналістів, що потрапили в ТОР за списком нашоукраїнців. НУ зовсім не влаштовувала роль опозиції, і депутати цієї партії одразу оскаржили таку поведінку своїх екс-соратників. Невдовзі кунівців позбавили мандатів, а на їхнє місце ввели наступних у списку Нашої України. Така ситуація уже не влаштовувала тимошенківців.
Конфлікт загострився ще більше, коли президент Ющенко звільнив із посади голови місцевої ОДА Івана Стойка і замінив його на протеже Віктора Балоги – Юрія Чижмаря. Рада збиралася рідко і толку з її діяльності ставало дедалі менше. БЮТівці оскаржували діяльність органу місцевого самоврядування в судах і їм вдалося визнати незаконними рішення 17, 18 та 19 сесій. Конфлікт досягнув апогею, коли 22 жовтня 2008 року обрада висловила недовіру губернатору Чижмарю. Депутати ухвалили рішення після того, як заслухали інформацію про хід ліквідації повені 23-27 липня того ж року.Тепер у суд пішли уже депутати від Нашої України і оскаржили це засідання ради. Тоді голова ОДА Юрій Чижмарь звернувся до Верховної Ради з прохання розпустити ТОР та провести дострокові вибори.
Парламент 18 грудня майже 400 голосами проголосував за призначення дочасних виборів на 15 березня 2009 року. Але уже 2 лютого у стінах ВР з’явилася постанова, зареєстрована бютівцем Іваном Кириленком та нашоукраїнцем Миколою Мартиненком, котра передбачала відкликання попереднього рішення про вибори до ТОР. Мотивували таку ідею тим, що населення може не зрозуміти розтрати великої кількості державних коштів (на вибори виділили більш ніж 10 млн грн) у складний для економіки України час.
У статті на «Українській правді» журналіст Сергій Лещенко назвав цю ідею дивною, адже того ж дня ВР призначила 73 позачергові вибори, і їх скасовувати не поспішали. Натомість не припиняли говорити про вибори до Київради.
Проте справжньою причиною стало різке падіння рейтингів БЮТу та НУ в регіоні. Соціологічні компанії фіксували показники "тимошенківців" в області на рівні 20%, а нашоукраїнці ледь дотягували до 10%. З кожним днем їхній результат танув на очах.
Постанову Мартиненка та Кириленка парламент 3 березня 2009 року таки підтримав. Проте «Єдиний центр», список якого на той час очолив сам губернатор Чижмарь, та «Свобода», котра була найбільш зацікавлена у виборчому процесі, не здавалися – і 11 березня окружний адміністративний суд Тернопільської області визнав постанову ВР недійсною, змусивши тервиборчком провести вибори. Маразму і без того не дуже адекватній ситуації додавало те, що суб’єкти виборчого процесу були змушені реєструватися одразу в двох ТВК – старій та новій. Останню створила обласна рада, але все той же окружний суд Тернопільської області визнав постанову про її утворення недійсною.
Та й це був ще далеко не кінець. Уже 12 березня окружний адмінсуд Києва заборонив Держказначейству здійснювати фінансування виборів. А наступного дня БЮТівці блокували вивезення бюлетенів із друкарні «Збруч». 14 березня Львівський апеляційний суд постановив забезпечити проведення виборів. Усе це призвело до того, що в останній день соратники Юлії Тимошенко вирішили бойкотувати вибори, подавши заяву про відмову від участі до ТВК, проте остання не знайшла підстав для її задоволення.
Врешті-решт, облраду обрали, і її результати шокували всіх: 50 мандатів отримала «Свобода», 20 – «Єдиний центр», 14 – Партія регіонів (що стало небувалим успіхом для влади на Тернопільщині), 12 – «Батьківщина», 11 – УНП, 8 – «Наша Україна», 5 – Народна партія.
Попри рішення Київського окружного адмінсуду від 18 березня, на заборону друкувати результати виборів, їх було того ж дня опубліковано в «Новій Тернопільській газеті».
Закінчилася вся ця історія рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2009р.: «Визнати неконституційною Постанову Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради" від 3 березня 2009 року N 1058-VI ( 1058-17 ). 2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене…».
Друга рада Vскликання
Рада, яку було обрано на дочасних виборах, стала називатися не VIскликання, як би мало бути, а V, як її попередниця. Власне, не лише номер ріднить обидва скликання облради, а й стан перманентної кризи, котру нікому не вдавалося подолати.
Після того, як 12 БЮТівців склали свої мандати, мотивуючи це неправочинністю нового скликання ТОР, і ТВК «обнулила» списки цієї політсили, в раді залишилося 108 депутатів зі 120. Такий розклад став неймовірним подарунком долі для фракції ВО «Свобода», чисельність котрої налічувала 50 мандатів. Для прийняття будь-якого рішення треба було набрати мінімум 61 голос (50%+1 голос), а без депутатів-«тягнибоківців» тепер не могло бути проголосованим нічого. «Свободівці» скористалися цим, заявивши про своє право на посаду голови облради. Ним став теперішній нардеп Олексій Кайда, першим заступником – Сергій Тарашевський від ЄЦ, а заступником – Олег Боберський з УНП.
Проте радість «Свободи» довго не тривала. Партія регіонів після перемоги Януковича в лютому 2010 не могла змиритися з тим, що доводиться бути на маргінесі усіх процесів. Тому її члени постійно робили спроби, щоб взяти контроль над обласною радою чи, принаймні, перешкодити її роботі. Перемога Януковича підштовхнула до співпраці з регіоналами фракції «Єдиного центру» та Народної партії. Сумарна кількість депутатів цих трьох політсил у складі обласної ради становила 38 осіб, не беручи до уваги першого заступника голови облради «балогівця» Тарашевського, що виявляв лояльність до «свободівської» більшості. Проте регіонали могли ще час до часу розраховувати на підтримку частини депутатів від УНП та «Нашої України», що іноді голосували синхронно із пропрезидентськими силами. Така поведінка цілком зрозуміла з тієї причини, що деякі депутати від цих політсил були водночас працівниками виконавчої влади на місцях – працювали на посадах заступників і голів в ОДА та РДА. Проте, щоб зберегти обличчя перед виборцями, деколи підтримували спільні рішення зі «Свободою», здебільшого заяви, що стосувалися мови, флоту і т.п.
Такий розклад був зовсім не до душі «свободівцям», адже достатньо було кільком депутатам цієї партії не з’явитися на чергову сесію, і прийняття будь-якого питання без участі ПР та її сателітів опинялося під загрозою зриву. Остаточно ситуація вийшла з-під контролю «Свободи» після місцевих виборів восени 2010 року. 18 депутатів обласної ради перебралися в інші органи місцевого самоврядування. Регіонали не могли не скористатися таким шансом. Тернопільський обласний виборчком, очолюваний представником Комуністичної партії Сергієм Іщенком, мав би ввести на місце вибулих наступних за списком кандидатів. Проте ТВК цього не зробила. Голова тервиборчкому мотивував свою бездіяльність тим, що комісія не може зібратися – відсутній кворум. Проте 16 вересня таки було введено до ТОР двох нових депутатів: регіонала Олександра Чачу та «свободівця» Івана Друзя. Чому рішення було винесено лише по 2 кандидатах – з’ясувати не вдалося, адже голова ТВК швидко покинув сесійну залу, зачитавши прізвища нових депутатів. «Свобода» звернулася до суду, і голова облради Кайда заявляв про 13 рішень судів щодо бездіяльності ТВК.
Після цього рада продовжувала працювати з перебоями, лиш час до часу ухвалюючи якісь рішення. Поглибилася криза остаточно уже після виборів до Верховної Ради 2012 року, коли народними депутатами стали ще троє «свободівців»: голова облради Олексій Кайда, голова фракції партії Олег Сиротюк та відомий за епопеєю в 223 окрузі голова кримської організації ВО «Свобода» Едуард Леонов. Нових депутатів ТВК знову не затвердила, і в «свободівців» залишилося лише 34 мандати.
І якщо у Львівській та Івано-Франківській обласних радах «Свободі» вдалося отримати своїх голів облрад, замість обраних до ВР Олександра Сича та Олега Панькевича, то в Тернопільській з цим не склалося. За кандидатуру Василя Хомінця проголосували 57 депутатів замість необхідних 61. «Втрутилися в процес, і переговорний в тому числі, певні нечесні і нечисті, брудні політики, від яких сморід стоїть аж до самого Києва. І які, на превеликий жаль, намагаються, або зараз представляють обличчя Тернопільщини. Ці політики, які з трибун заявляють, нібито усміхаючись, про підтримку, які тиснуть руки, які розповідають про те, як вони переживають за долю Тернополя, Тернопільщини, переживають за ті округи. Натомість пхають ніж в спину навіть своїм побратимам, колегам», - заявив після провалу уже екс-голова ради Олексій Кайда. З цих слів можемо припустити, що існувала домовленість між «Свободою» та ПР, котру останньої миті було зруйновано. Подібне твердження опублікувало й Інтернет-видання «За Збручем», за інформацією якого, своє слово порушив голова ОДА Валентин Хоптян.
Не змігши поставити на чолі обласної ради свого голову, «свободівці» знову активно взялися за питання реєстрації у ТВК нових депутатів. Заодно вирішено бойкотувати сесії обласної ради, поки цього не відбудеться. Така ситуація призвела до того, що Тернопільщина залишається єдиною областю в Україні, де не прийнято обласний бюджет на 2013 рік. Цей факт дуже турбує голову облдержадміністрації Хоптяна, адже за таке на Банковій по голові не погладять. Тепер уже регіонали випустили успіх зі своїх рук.
Водночас, виконувачем обов’язків голови обласної ради став уже згадуваний представник ЄЦ Сергій Тарашевський. Після Помаранчевої революції Тарашевський був членом «Батьківщини», але, через конфлікти з однопартійцями покинув її лави. Виконуючий обов'язки голови ради одразу взявся за те, щоб вирішити питання прийняття бюджету – мабуть, розраховуючи завдяки цьому якнайдовше протриматися на посаді. Проте «свободівці» продовжували ігнорувати засідання обласної ради.
Остання спроба прийняти бюджет відбулася 31 січня, проте у сесійному залі зареєструвалося лише 29 депутатів. За два дні до того на сайті обласної ради з’явилася заява Сергія Тарашевського: «Мабуть, лише представники Тернопільщини у Верховній Раді України є щасливими власниками двох мандатів – депутата обласної ради та народного депутата України. Справа в тім, що як такої процедури складання повноважень депутатів обласної ради 23 листопада на першому пленарному засіданні 45 сесії обласної ради не відбулося. Олексій Кайда склав із себе лише повноваження голови обласної ради. Натомість усі троє депутатів – Олексій Кайда, Олег Сиротюк та Едуард Леонов, як і ще 16 депутатів, котрі після виборів до місцевих рад 2010 подали заяви про дострокове припинення депутатських повноважень, лише зареєстрували свої заяви в обласній раді. Проте ці заяви досі не взяті до відома обласною радою, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки таке рішення може прийняти лише сесія обласної ради. Така ситуація ставить під сумнів складення депутатських повноважень та свідчить про порушення вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», згідно з якою депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата… Таким чином, щоб не створювати юридичних колізій, запрошую нинішніх нардепів й одночасно депутатів обласної ради, а також усіх із 16-ти депутатів, котрі подали заяви про дострокове припинення депутатських повноважень, взяти участь у сесії, щоб скласти свої повноваження, згідно із чинним законодавством, та пропоную їм спонукати своїх однопартійців виконати депутатські обов’язки, щоб сесія стала правочинною».
Проте апеляція пана Тарашевського до статті 5 закону «Про статус депутатів місцевих рад» є доволі дивною, адже в ній зазначено:
«1. Повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради (прим. виділення - автора) у разі:
4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої, згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) і законом, не сумісне з виконанням депутатських повноважень».
Як бачимо, для припинення повноважень не потрібне рішення обласної ради.
А те, що ЦВК зареєструвало Кайду, Сиротюка та Леонова депутатами Верховної Ради, а ТВК – інших депутатів, що перейшли в інші місцеві ради, засвідчує відсутність у них інших представницьких мандатів, адже це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 06.07.1999р.
Власне, заява Тарашевського прозвучала того ж таки 29 січня на прес-конференції, яку давали «свободівці» – голова обласної організації Володимир Стаюра та голова фракції цієї політсили в облраді Марія Чашка. Після цієї заяви в.о. голови ради сказав, за інформацією «Нової Тернопільської газети» від 30.01.2012р. №3 (643), таке:
«Ми подали до ЦВК понад 100 аркушів документів, а звідти прийшов запит, чи складені повноваження належним чином».
По суті, ця фраза не пояснює нічого, адже з неї неможливо зрозуміти, чи ЦВК називає процедуру складання повноважень невірною, себто такою, що не відбулася, чи просто не володіє про це інформацією? Запитання так і залишається відкритим.
Наступне пленарне засідання 45 сесії обласної ради призначене на 12 лютого. І Сергій Тарашевський, схоже, розраховує на те, що ЦВК таки введе нових депутатів до ТОР.
Якщо так станеться, то, ймовірно, на це дадуть добро регіонали, котрі й блокували весь процес, адже неприйняття бюджету негативно відбивається на позиції голови обласної державної адміністрації Валентина Хоптяна, становище якого похитнулося після виборів. Адже Тернопільська область стала єдиною, де в одномандатних округах перемогу здобули тільки представники опозиції (троє від Об’єднаної опозиції та двоє – представники «Свободи»).
Якщо нові депутати далі не будуть введені, то, ймовірно, що «свободівці» продовжать блокувати роботу ради. Їхня участь у сесії та прийняття бюджету можливі лише у випадку якихось домовленостей з владою – наприклад, якщо їм дозволять обрати свого голову облради, віддавши для цього голоси сателітів від ЄЦ чи Народної партії.
Однак це все одно не дозволить остаточно розблокувати роботу ради та говорити, що криза минула. Введення нових депутатів, якщо воно відбудеться, неодмінно стане поразкою для Валентина Хоптяна та регіоналів і, ймовірно, вони зроблять усе можливе, щоб або знову заблокувати діяльність органу місцевого самоврядування, принаймні до наступного бюджетного процесу, або провести перевибори.
Кому вигідні перевибори?
Проте перевибори будуть зовсім невигідними «Свободі». Вони, швидше за все, уже не зможуть завести в обласну раду аж 50 депутатів. Хоча варто зазначити, що їм завше вдається мобілізувати свій електорат, а хто це вміє, той має неабиякі шанси на перемогу. Проте «свободівцям» не дуже хочеться ризикувати.
Крім того, вибори до ТОР відбуватимуться за змішаною системою, що завше дає преференції партії влади, тобто Партії регіонів. Адже саме завдяки мажоритарним округам ПР вдалося здобути найбільше представницьких мандатів – 302, (в «Батьківщини» – 253, у «Свободи» – 176) в органах місцевого самоврядування Тернопільської області. Але тут проти регіоналів можуть зіграти високі протестні настрої населення, про що яскраво засвідчили парламентські вибори. Отже, вони теж не матимуть певності в тому, що зможуть хоча б повторити результат 2009 року, а тому під питанням залишиться, чи зможуть вони мати вплив на нову раду. Тому і їх нові вибори не дуже тішать. Отже, існує загроза, що вони спробують утримати раду в підвішеному стані, намагаючись і бюджет прийняти, і нових депутатів у раду не пустити. Та й доведеться десь шукати кошти на ці вибори, а їх потрібно буде немало.
Натомість перевибори будуть на руку УДАРові та Об’єднаній опозиції, котрі наразі не мають свого представництва в обласній раді. Народний депутат, голова партійної організації «Батьківщини» Василь Деревляний уже не раз заявляв про потребу розпустити недієздатну раду.
Ще одна категорія політиків, котрим вигідні перевибори ТОР, – кандидати-невдахи з парламентської кампанії, адже за бортом Ради опинилася ціла низка відомих персон, починаючи раніше дуже впливовим в регіоні екс-нардепом УНПістом Ярославом Джоджиком та закінчуючи екс-мером Тернополя Романом Заставним, який тепер очолює обласну організацію «Фронту Змін».
Вже сам виборчий процес міг би дати відповіді на важливі запитання, чи зможуть три опозиційні партії узгодити між собою кандидатів-мажоритарників та потім вести спільну роботу в стінах самої ради. Адже минулий досвід показує, що одна справа дружити на загальнонаціональному рівні, а зовсім інша – на місцевому. Локальні амбіції часто сягають вище абстрактних партійних інтересів. Між іншим, цікавим, у випадку перевиборів, буде протистояння за вплив у регіоні між «фронтовиком» Заставним та БЮТівцем Деревляним. І невідомо, чи зможуть їхні політичні сили йти далі під брендом Об’єднаної опозиції, чи все ж перегрупуються у дві колони?
Сесії бути?
Наступна сесія відбудеться 12 лютого, і на ній мають ухвалити бюджет. Такий висновок можна зробити з того, що самі депутати зі «Свободи» наполягали на цій даті. Але це може статися тільки у випадку виконання якоїсь з умов «свободівців»: їм віддадуть посаду голови ТОР або буде введено нових депутатів. Час грає на руку «тягнибоківців», попри те, що відсутність бюджету дедалі більше налаштовуватиме проти них бюджетників, котрим затримують зарплату, пояснюючи це демаршем «Свободи». Час грає також проти голови ОДА Хоптяна, крісло під котрим і так хитається. Можливо, що розв'язка наступить у вигляді компромісу цих двох політичних сил. Якщо ж «свободівці» проголосують за бюджет, а їхні вимоги не буде виконано, то це буде, як мінімум, дивно, адже вони добровільно позбавлять себе головного козиря. Тоді логічно постане питання, для чого було розпочинати всю цю гру?
Ситуація залишається патовою і, якщо так триватиме й надалі, перевибори неминучі, тому сторони шукатимуть шляхи для компромісу. А поки – нема ради на ту раду.