Каміння, гори, скелі віддавна були особливими для людей. На них здійснювали ритуали, спостерігали за небесними світилами, ховалися від негоди і навіть жили, якщо в них були заглибини чи печери. У дохристиянські часи на скелях проводили релігійні культові обряди. Таким місцем була і Терношорська Лада в Карпатах. Туди не тільки приходили молитися і задобрювати сили природи, але й просити про урожай на полі і вагітність для жінок. Досі вважається, що Лада лікує від безплідності.
Скелі розташовані на горі Терношора, що має 990 м, у межах Косівського району Івано-Франківщини. Вони утворилися кілька мільйонів років тому на дні Сарматського моря. Це територія входить до регіонального ландшафтного парку «Гуцульщина». Тому довкола – вікові сосни та карпатські ендеміки, рідкісна степова ковила та дикі крокуси.
У підніжжі скель є водоспад Гук. Він має 3 м висоти і три каскади. Поруч є сірководневе джерело. А по дорозі від водоспаду до Лади є так звана Купель мавок – природний басейн між гротами каміння глибиною 1,5 м. За легендою, ця холодна вода має оздоровчий та омолоджуючий ефект. Ще одну групу каміння називають «Воротами прориву», мовляв, цей прохід у скелях пробила річкова течія.
Сам скельний комплекс Терношорська Лада є мегалітом. Окремі його брили схожі на людей та тварин. Кого там тільки не бачать: і лева, і ящура, вагітну жінку, інша брила нагадує людям фалічний символ.
Професор Прикарпатського університету Микола Кугутяк припускає, що 10-метрову скульптуру жінки могли встановити люди ще до нашої ери. Вона символізувала природу. Відтак місце стало святилищем, де давні люди поклонялися тим силам, у які вірили. Про давність використання цих скель свідчать і петрогліфи – трикутники, ромби (ще один символ родючості), лінії та хрести, а також солярні знаки на камʼяному крузі.
«Широкі жіночі стегна, вагітний живіт, налиті молоком груди, права рука між грудьми і животом, рівна спина і голова з чотирма ликами, спрямованими на чотири сторони світу. Голова стоїть на трьох ніжках-опорах, постаментом їй слугує шия, яка переходить в чотирикутну нашийну прикрасу. Трохи нахилившись назад, жінка дивиться на точку сходу сонця у рівнодення. Фігура, її положення, форма живота, на думку дослідників, говорить про те, що це була давня астрономічна обсерваторія», – переказують краєзнавці.
Як пояснює начальник наукового відділу НПП «Гуцульщина» Любомир Держипільський, усі статуї і символи, за тодішніми уявленнями і повірʼями, ознаменовували народження нового сонця, яке святкували 25 грудня: «Ці артефакти відповідають міфу про народження сонця бога у період зимового сонцевороту. Окрім того, що відповідно до міфів, структури святилища і топонімів, Велика Богиня, Лада, Велика Мати народжує нове сонце у дні зимового сонцевороту, та є Матір’ю народження, творення і вмирання, вона ще й постійно “вагітна сонцем”, відображає “народження” сонця впродовж року, вона наче “обіймає” простір, де сходить сонце».
Власне, тому із зачаттям та плідністю це місце і повʼязують. Люди віддавна і досі щиро вірять, що Лада, язичницька богиня родючості, допоможе їм зцілитися від безпліддя. Для цього треба торкнутися фалічного каменя і пройти через лоноподібну печеру. В жертву тут приносять будь-які цінні речі: від фруктів і квітів до ювелірних виробів.
У скелях є невеличка щілина як символ жіночого лона, яку називають ущелиною очищення. Існує неписане правило: чоловіки мають піднятися на скелі через цей вузький хід, а спуститися з них в обхід. Жінки – навпаки. Гіди розповідають, що його називають «чистилищем» і це своєрідний шлях очищення від гріхів, де можна загадати бажання.
Неоязичники і різні езотерики здійснюють на і біля Терношорської Лади та водоспаду свої обряди. Особливо їх багато на Купала та інші тематичні свята, пов’язані з культом природи. Вважається, що це місце має потужну енергетику або, як люблять зловживати представники туристичного сектору, є «місцем сили». Дехто розповідає містичні історії: мовляв, на цій локації аномальна енергетика, а техніка виходить з ладу.
Поруч зі скелями доживає віку аварійна хатина, без вікон і дверей, але з ще збереженим різьбленим ґанком і розписами на стінах. Всередині – розвалений, але художньо оздоблений п’єц. Такий собі етнографічний зразок карпатської архітектури.
А ще ці скелі фігурують у романах Марічки Крижанівської «Тіні» та «Танго з духами», де головними персонажами є духи природи.
Маршрут до скель пролягає зі села Снідавка або Буковець. Він нескладний, осяжний для новачків, практично весь час пролягає лісом, без особливих перепадів висоти. Тому прогулянка до пункту призначення приємна і корисна для здоров’я, звісно, у хорошу погоду. Іноді місцеві ґазди, вже звичні до туристичних груп, виносять на продаж свої крафтові продукти – сир будз, сушені гриби, ягоди. Так що можна по дорозі підкріпитися. Проте застерігаємо туристів від індивідуальних походів, адже інтернет і зв’язок в тих місцях практично не ловить. А шлях все-таки – не протоптаною стежкою, а лісом. Тому краще скористайтеся послугами місцевих провідників. Біля підніжжя скель можна відпочити і влаштувати собі невеликий пікнік.