Львівський органний зал та Університет Мальмо у Швеції готують новий музичний проект. Про це ZAXID.NET розповів співдиректор Львівського органного залу Тарас Демко, який нещодавно повернувся із робочої поїздки у Мальмо (Швеція). Про співпрацю українських та шведських культурних менеджерів, про те, як шведи підтримують українців у часи війни, чому з магазинів зник сюрстрьомінг, читайте в нашій розмові з Тарасом Демком.
Тарасе, розкажи, чому була присвячена твоя робоча поїздка до Швеції.
У нас вже кілька років триває співпраця з університетом міста Мальмо на півдні Швеції. Цей університет є дуже сучасним, інноваційним і відіграє велику роль у суспільному житті регіону. Він має потужну культурну складову, наприклад, відомим є оркестр і хор університету Мальмо, який виступає по всьому світу.
Наша співпраця складається з кількох векторів – це концерти, освітні проекти і створення спільних міжнародних ініціатив. Наразі спільно з партнерами ми плануємо міжнародний проект, який продовжує тему музично-політичного проекту «Забороненої музики».
Нагадаймо, що «Заборонена музика» – це спільний проект України, Німеччини та Швеції, про роль митця в умовах режимів нацистської Німеччини та Радянського союзу, реалізований минулого року.
Так, ми провели серію живих концертів, створили якісні записи, підготували друковане видання та створили багато контенту про персоналії композиторів, які зазнали репресій в Україні та Німеччині у ХХ столітті.
Продовження ідеї «Забороненої музики» має великий потенціал. Політика завжди намагалася використовувати мистецтво як рупор для своїх ідей, для маніпуляції народами. І завжди були незгідні, і митці серед незгідних намагалися творити так, щоб їхній голос був потужніший за голос пропаганди.
Тому такий проект має майже невичерпну базу для дуже багатьох народів світу. Власне, дуже цікавими є паралелі з тим, що коїться зараз. Ми в Україні переживаємо це сьогодні, коли політичний режим Росії намагається вплинути на Україну. Те, що відбувається на окупованих територіях, – це й утиски української мови, намагання стерти нашу культуру, дописати й переписати історію.
У проекті «Заборонена музика» ми вже працювали зі спадщиною таких композиторів як Василь Барвінський, Борис Кудрик, Борис Лятошинський. Лятошинський – майже невизнаний геній. Його в Україні погано знають, не говорячи вже про інші країни. Коли іноземці дізнаються про Лятошинського, їх вражає його масштаб. Світові буде далі все цікавіше відкривати Україну.
Отже, в Швеції ми працювали над стратегуванням одного із проектів, який буде реалізовано на базі університету за принципом, який ми розвиваємо у нас в Ukrainian Live.
У Швеції ти також представив різним аудиторіям роботу Collegium Management і Львівського органного залу. Що зацікавило шведів?
Розповідав про міжнародну глобальну стратегію розвитку і промування української музики Ukrainian Live. Вона містить дуже багато потенційно цікавих для всього світу фактів про українську музичну культуру, яка зараз набула ще більшої актуальності. До неї належить проект Ukrainian Scores, націлений на поширення нот українських композиторів у світі: порятунок нот, відновлення, реставрація і реконструкція творів.
Шведським колегам було дуже цікаво дізнатися, як ми працюємо із нематеріальною культурною спадщиною, така тема є актуальна для Європи. Переважно це справа музеїв чи дослідницьких інститутів, які працюють на наукові результати. А ми повертаємо до життя твори мистецтва, привносимо їх в культурний простір. Також багато зацікавлення викликала робота в Ukrainian Scores, як ми працюємо з авторами, як комунікуємо з композиторами на особистісному і діловому рівні.
А загалом люди мало знають про те, як живе країна під час війни. Вони питали, чи проходять у нас концерти, чи працюють магазини, ресторани.
Також ми запланували кілька концертів у Швеції. Плануємо приїзд шведських диригентів до Львова, і гастролі наших музикантів у Швеції.
Як шведи сприймають війну в Україні?
У Швеції дуже відчувається підтримка України. Це повʼязано не лише з тим, що у нас однакового кольору прапори. Річ у тому, що національний прапор Швеції не може висіти вночі. Кожного вечора його потрібно, згідно закону, опускати.
Але якщо ви хочете, щоб прапор постійно був, і не мати обовʼязку його щодня згортати, то потрібно використовувати спрощений вимпел. Він має інші пропорції, це подовгастий синьо-жовтий прапор. Його мають майже всі шведи на всіх подвірʼях, вони дуже патріотичні. Але над багатьма офіційними будівлями висить український прапор, правильних пропорцій синьо-жовтий стяг.
Багато людей вивішують українські прапори з балконів. Тож коли гуляєш містечком – всюди синьо-жовті кольори.
Місцева влада дуже підтримує українців, для наших громадян, які опинилися у Швеції через війну, дуже багато різних пільг і преференцій. Шведи були здивовані тим, що біженці з України одразу бралися за роботу, вчили мову, інтегрувалися в суспільство. Уряд Швеції очікував більшого напливу українців, зараз їх не дуже багато.
Шведи багато говорять про війну Росії проти України. Також війна напряму впливає на Швецію: піднялися тарифи на комунальні послуги, а в магазинах з полиць зник сюрстьромінг – національна страва шведів. Кажуть, через військові навчання росіян у Балтійському морі, зник оселедець.
Україну і Швецію повʼязують не лише кольори прапору, але і багата спільна історія. Майже всі шведи знають про село Старошведське (Gammalsvenskby) на Херсонщині, де мешкає близько 1000 людей. Там законсервована старошведська мова та унікальні архаїчні звичаї. Село зараз є тимчасово окупованим.
Також всі знають про Полтаву, Івана Мазепу. Відчувається величезна приязнь до України. Вони для себе відкрили, що Україна така величезна. І я особисто починаю осмислювати, наскільки велика у нас країна, як багато у нас ресурсів, яка багата наша культурна спадщина. У нас все можливо.
Чи бачив ти приклади кенселінгу російської класичної музики, до якого закликають українці на час війни?
У лютому і березні було скасовано дуже багато кооперацій з росіянами. Мої знайомі Деніел Ганссон і Стаффан Сторм писали в інтервʼю, що в концертному залі Мальмо Лайв було скасовано концерт російського диригента, чия позиція була відкрито прокремлівська.
Але є юридична проблема: в Європі та Америці концерти планують дуже наперед – на два-п'ять років. Скасовувати події, погоджені контрактами та тендерами, дуже складно. Також не забуваємо про антидискримінаційну політику, якої намагаються дотримуватися європейці. Мабуть, найбільше чого боїться європеєць – бути звинуваченим у ксенофобії. Але сьогодні якраз той момент, коли потрібно провадити стратегічний підхід.
Чи можемо говорити, що російська культурна інвазія у світі спричинена ще й відсутністю там, зокрема, українського контенту?
Коли доводиться формувати собі думку чи ставлення щодо якось непростого питання завжди згадую геніальну формулу з поезії мого улюбленого поета Вільяма Блейка про погляд орла (віддалений, злегка поверхневий, але далекоглядний) і погляд крота (глибокий, безпосередній, проникливий навіть занадто реакційний).
З класичною української культури ці погляди треба вміти поєднувати. Тут не обійтися без знання політики і історії, але й треба бути в темі музичного мистецтва, в наших реаліях дуже непростого як історично, так і технічно. В нас, в Україні багато діячів культури, і композиторів і виконавців, і дослідників, і освічених людей, і творів, неймовірно багато всього. А в той же час, так мало ми знаємо власної культури.
По-перше нам завжди заважала в цьому Росія. І це не спихання провини на когось, а справді так. У всьому. Вони заважали нам розвідувати власні корисні копалини, газ, нафту. Перешкоджали нагагоджвати торгівлю із усім світом, перекручували історію там щоб спротивити українцям власних героїв, відбивали любов до нашої літератури, мови. І про це багато зараз говорять вже відкрито.
Можливо, час українській культурі витіснити російську?
Ми для того працюємо, щоб люди знали про Лятошинського, Леонтовича, сучасних українських композиторів. Це максимально потрібно зараз робити.
З якими враженням ти повернувся в Україну?
Ти носиш війну з собою в кишені, де б ти не був. Коли ти проходиш повз найвищу в Швеції будівлю – 190-метровий хмарочос Turning Torso – і тут в тебе телефон кричить «повітряна тривога», це відчуття не передати. Навіть якщо ти виїдеш з України, війна лишається з тобою. Це неможливо забути. І саме тому, ми вертаємося.
Фото Тараса Демка