За рік російсько-української війни ми всі змінилися. У всякому разі, я точно змінився. Хтось скаже, що в гіршу сторону. Хтось скаже, що в кращу. Комусь інші люди байдужі.
А мені цікаво. Як змінилися ви? Я намагаюся оцінити. Але навряд чи це можливо. Адже це як стежити за зростанням людини постійно або побачити його через рік. У другому випадку відразу помітиш різницю. У першому випадку - зміни пройдуть непомітно.
Мені доводиться чути, що українці стали злими і жорстокими - по відношенню до ворогів. Так, хлопці, це правда. Але ми стали добрішими у відношенні один одного. Ми зберегли душу і серце.
Хтось скаже, що українці збожеволіли. Це теж правда. Але наше божевілля - це безмовний крик про тих, кого з нами немає. Мало хто може собі уявити, що пережила наша країна. Ми самі намагаємося не згадувати про це. Тихо і втомлено чистимо зброю і готуємося захищати себе. Вже не має значення, як великий ворог. Всім пофіг насправді. Люди втомилися переживати, хвилюватися і схоплюватися ночами в холодному поту. Ми звикли жити в умовах війни. Ось це і є головне, що змінилося в українцях. Ми звикли весь час спати тільки одним оком і не випускати зброю з рук. І хрін нас застанеш зненацька. Це Київська Русь - Україна. Попереду наша весна, наше літо і наше життя. І у нас все буде добре.