Російський академік Капіца пропонував недавно біля кожного комп’ютера повісити табличку: «Інтернет губить душу». Від початку 2008 року я планомірно і систематично наражав свою душу на смертельну небезпеку, безоглядно віддавшись Інтернету.
Назагал, я є людиною консервативною. Мої смаки щодо музики, літератури, кіно і т.д. сформувалися ще десь у середині 1970-х. Те, що відбувається після того, за небагатьма важливими винятками - як от падіння комунізму - видається мені свідченням безперервного упадку людського духу. Мені шкода, що я не можу протидіяти цього регресу, і що поволі, але невпинно він підточує моє особисте життя. Скажімо, я довгі роки опирався мобільному телефону, бо бачив у ньому машину особистого поневолення. Тепер ж моя мобілка практично не вмовкає, і з кожним другим-третім дзвінком чи смс-ом я переконуюся, що був таки правий. Подібно я довго тримався здалека від Інтернету, як великого викрадача часу. Тепер же я не тільки відправляю щодень декілька і-мейлів і перечитую декілька Інтернет-видань - я ще й веду свій блог на ZAXID.NET.
Не буду кривити душею: хоча цей блог забирав у мене багато часу, мені подобалося його вести. Особисто він дуже допоміг мені декількома речами.
По-перше, коли я не можу щось зрозуміти чи зробити, я мушу довго виговоритися або виписатися. Від декількох років я б'юся над новою англомовною історією України для видавництва Blackwell. Ця історія має бути заразом і серйозною, і дотепною, а головне - і це становить найбільшу трудність - короткою. Що Господь Бог обділив мене такими талантами, мій блог привчив мене писати якщо не надто дотепно чи серйозно, то принаймні коротко. В результаті рік блогування навчив чогось дуже важливого, що, сподіваюся, залишиться у мене надовго.
По-друге, кожен автор мріє почути реакцію читачів. У реальному «паперовому» просторі мої тексти розходяться максимум у 3 тис. примірників - що, як кажуть, є досить непоганим результатом як на лінивий український книжковий ринок. На жодну з них я не дістав більше 10 рецензій - жанр рецензування в Україні набагато в'яліший за книгодрукування. Натомість окремі мої тексти на блозі побили мої особисті рекорди, і на кожен із них пересічно я дістав декілька десятків коментарів. Як не кажіть, ці результати гріють моє авторське его. А без постійного розігрівання цього его нічого серйозного не дасться зробити.
Третя перевага стосується власне цього его. Донедавна я вважав, що якщо google не знаходить Твого прізвища, Тебе просто не існує. По року блогування можу переінакшити це правило в такий спосіб: якщо Тебе не лають в Інтернеті, то Тебе просто не існує. Ще ніколи мені не доводилося прочитати критики, а то просто лайки на мою адресу, а також на адресу моїх рідних і близьких. Здебільшого, мої критики мали перевагу і «мужність» ховатися за ніками, а тому відкрито говорили в інтернет-очі те, що в нормальному житті говорять поза спиною. Не можу сказати, що мені ця критика завжди чи надто подобалася. Однак вона щонайменше рятувала мене від гріха самозадоволення і нарцисизму - і вже за це одне я вдячний своїм критикам.
На добре чи на зле, усьому цьому приходить кінець. Я закриваю свій блог і йду в глибоке підпілля. Усім своїм знайомим хочу офіційно заявити, що від 1 січня я відключаю свій мобільний телефон, не відповідатиму на і-мейли і не братиму жодних нових зобов'язань, поки не напишу своєї книжки. Як у тій українській казці про котика і півника, я йду дуже далеко, і скільки Ви б мене не кликали, я не відізвуся.
Йду спасати свою душу. Я свідомий, однак, того, що кожен автор, як і кожен християнин, не може спастися сам, якщо не спасатиме душі інших. Тому свою історію я писатиму так, як писав блоги - на ті теми минулого, які викликають найбільші інтернет-дискусії.
Мені шкода розставатися із ZAXID.NET. Цілий рік він був моєю іграшкою, моїм гоббі і моїм спортом. Якщо буде така можливість, радо поміщатиму фрагменти своєї книжки на сайті. Якщо ні, то просто перейду в категорію його рядових читачів. У кожному разі хочу подякувати Ігореві Балинському, редакторові ZAXID.NET, його співробітникам, за те, що роблять таке добре а потрібне видання.
На моє глибоке переконання, якщо в Україні і мають статися якісь зміни, вони мають початися зі Львова. Без нового Львова не буде нової України. Міняючи Львів, ми міняємо і всю Україну, і разом з ними весь світ. Якщо би коли-небудь дійшло до конкурсу «Найбільший трансформатор Львова-2008», я би без довгих роздумів і вагань віддав би пальму першості ZAXID.NET.
Насамкінець хочу побажати Усім Нам Веселих Свят і Щасливого Нового Року. Кризи, як і політики, приходять і відходять. Ми ж з Вами залишаємося. Ми не маємо іншого вибору, як бути при доброму здоров'ї і доброму гуморові, щоб їх пережити.
Трактуйте це не просто як новорічне побажання, а як щоденний патріотичний обов'язок.
Urbi et Orbi.