«Сьогодні вже видається, що Гія був номером один в тогочасній українській політичній журналістиці, символом епохи. Ні, символом він став пізніше. А тоді він був просто одним з тих, хто говорив правду. Його і вбили за правду, а не за те, що він був найвпливовішим, чи знав якісь страшні секрети». Про це пише Юлія Тимошенко у своїй статті, опублікованій на персональному сайті політика.
«Колеги Георгія - здебільшого журналісти, а не політики – після його зникнення вийшли на вулицю та вимагали знайти людину. Всі підозрювали владу в тому, що це саме вона заподіяла щось лихе. А влада регулярно повідомляла, що хтось десь нібито бачив Гію, чи то у Грузії, чи то у Львові. Але загалом все йшло собі тихо й спокійно… Аж до «касетного скандалу»…
Вся країна буквально вибухнула ім‘ям Георгія. Всесильна влада вперше за 10 років була в розпачі і не знала, що їй робити. Цивілізований світ відвернувся від українського президента. Журналісти вперше заявили про існування цензури. Об‘єдналися демократичні опозиційні сили. Країна зробила крок до Помаранчевої революції. Шлях був незворотнім…», - зазначає Ю. Тимошенко.
«Зараз дехто каже - то була провокація проти України. Ні. Не провокація. Це було встановлення тоталітарного правління з ритуальними вбивствами носіїв свободи. В історії нації, вочевидь, закладено якійсь механізм самозбереження та порятунку. Навіть в тому випадку, коли цим пусковим механізмом стає вбитий журналіст. Гія загинув, але зміг підняти націю на боротьбу за самозбереження. Він був сміливою людиною, яка пройшла страшну кавказьку війну, він не боявся погроз чи «порад» замовкнути. Але я не думаю, що кожного ранку він прокидався з готовністю віддати життя за правду… Просто так іноді складається доля, що ти граєш в історії Велику Роль. Навіть всупереч власному бажанню.
Я не знаю, чи була б акція "Україна без Кучми" без Георгія Гонгадзе, чи була б Помаранчева революція. Може й були б. Хоча й не так швидко, як відбулося», - йдеться у статті.
«Відтоді вся демократична боротьба в країні - це фактично боротьба за свободу слова. І перше досягнення Майдану - це не перемога Ющенка, а звільнення телеканалів від цензури. Мені шкода, що ми так швидко забули, якою дорогою ціною отримали свободу слова. Бо втрата реальної незалежності починається не з падіння ВВП і не з інфляції. Ця втрата починається з першого "темника", з першої замовчуваної новини, з першої маніпуляції, з першого виконаного наказу "Мовчати!"», - йдеться у статті Ю. Тимошенко.
«Якщо ми зможемо зберегти свободу слова, якщо зможемо повернути бажання говорити тільки правду, всі інші проблеми, пов‘язані з боротьбою проти диктатури, розв‘яжуться досить швидко. Влада може боротися з опозиційними політиками, може відгородитися парканами від людей, може розігнати мирну демонстрацію, але "свобода слова" - це той вірус, який вбиває нечесну владу. І вона не має імунітету проти нього.
Я вірю, що українська "свобода слова", яка вже 11 років пов‘язана з ім‘ям Гії - сміливим та чесним хлопцем з Грузії - ще повернеться в країну. І значно швидше, аніж хтось сподівається», - резюмує Ю. Тимошенко.
Нагадаємо, сьогодні, 16 вересня, виповнюється 11-та річниця з дня зникнення відомого українського журналіста Георгія Гонгадзе. У Києві, а також в інших містах України, відбудуться акції пам'яті журналіста.