Комітет Ради Європи із запобігання катуванням і жорсткому поводженню заявляє, що українська влада має вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити лікування та медичний огляд в’язнів, які цього потребують, за межами СІЗО. Про це йдеться в спеціальному звіті, оприлюдненому комітетом сьогодні.
Доповідь склали за підсумками відвідування спеціалістами комітету виправних установ з 29 листопада по 6 грудня 2011 року, повідомляє Радіо Свобода
Зокрема, занепокоєння експертів комітету викликало лікування та медичне обстеження екс-міністра Юрія Луценка, колишнього прем’єра Юлії Тимошенко та колишнього виконувача обов’язків міністра оборони Валерія Іващенка.
«Комітет повинен висловити свою занепокоєність тим, що щодо кожної з трьох зазначених осіб відбувалися значні затримки (з різних причин) у призначенні та проведенні спеціальних медичних оглядів за межами СІЗО. Такі проблеми комітет спостерігав неодноразово під час своїх попередніх візитів до київського СІЗО та інших пенітенціарних закладів України», – мовиться в документі.
Комітет закликає українську владу вжити «необхідних заходів для того, щоб у майбутньому всі ув’язнені, які потребують фахового лікування чи огляду, потрапляли в лікарні за межами СІЗО без невиправданої затримки».
Комітет просить українську владу надавати детальні звіти про всі медичні процедури, здійснені щодо Тимошенко, Луценка й Іващенка, а також надати копію доповіді членів міжнародної медичної комісії, яка обстежувала екс-прем’єра в лютому 2012 року.
Комітет Ради Європи також заявив, що не помітив значного покращення в умовах утримання в’язнів і в ставленні до них з боку правоохоронців в Україні.
У доповіді йдеться про те, що в ході візиту делегація отримала багато скарг на тортури і негуманну поведінку з боку представників міліції. Більшість з них стосувалася побиття, неналежного використання гумових кийків під час арешту й допитів. За висновками спеціалістів комітету, окремі повідомлення давали підстави говорити про тортури. Комітет дав свої рекомендації, серед яких, зокрема – надання чітких інструкцій міліції, необхідність належної реакції з боку прокуратури і судів на всі скарги на погане поводження, забезпечення незалежного медичного огляду ув’язнених.
У доповіді також наголошується на тому, що майже жодних покращень з 2009 року не відбулося і в питанні забезпечення доступу в’язнів до адвокатів, лікарів і рідних.