Уявіть, як це – стояти під деревом, якому більше, ніж тисяча років? Найстаріші дуби України ростуть на Закарпатті. Щоби охопити руками їхні стовбури, знадобилось би кілька людей.
* * *
Стужиця – це село у Великоберезнянському районі Закарпатської області. Село було засноване на рубежі XVII століття. У 1631 тут проживали лише 29 родин. Зараз в селі живе близько тисячі осіб. Стужиця відома тим, що саме тут ростуть найстаріші дуби України. Це Дідо-дуб та Дуб Чемпіон.
Дідо-дуб має вік 1100—1200 років, обіймище його стовбура становить 9,1 метра, а висота більше, ніж 30 метрів. Вік Дуба Чемпіона науковці оцінюють у 1300 років. Він має обіймище стовбура 9,6 метра та висоту 30 метрів. У 2010 році Дуб Чемпіон став Національним деревом України, перемігши у всеукраїнському конкурсі. За віком стужівські дуби поступаються тільки маслиновому (більше 2 000 років) та фісташковому (1 700 років) деревам, що ростуть у Нікітському ботанічному саду у Криму.
* * *
Навколо Стужиці ростуть суцільні букові ліси. За легендами, перший жолудь могутнього дуба сюди занесли дикі вепри. За іншим переказом, один селянин посадив дерево в пам’ять про своїх сусідів, які померли під час епідемії чуми. Також розповідають, що колись під дубом збиралися розбійники і ділили награбоване добро.
* * *
Біля Дуба Чемпіона облаштовані альтанки та видові майданчики, є інформаційні стенди, поруч – невеличка церква та джерело мінеральної води. Всі охочі можуть самотужки перевірити, скільки людей зможуть охопити стовбури тисячолітніх дубів.
* * *
На північний захід від села розташована гора Кременець, вершина якої лежить на стику кордонів трьох держав: України, Польщі та Словаччини.
Окрім того, неподалік села є кілька мінеральних джерел. Мінеральні джерела у Стужиці переважно не обладнані, тому треба шукати струмок, що б’є з-під каменю. Головне джерело знаходиться у 2,5 км від дороги за селом. Йти треба червоним маркованим маршрутом, що починається біля мосту через Папоротний потік, який впадає у річку Стужичанку.
Це частина туристичного маршруту до урочища «Чорні млаки». В цьому місці 1866 році впав один з уламків «княгинянського метеориту». Він важив 280 кг. Згодом уламок продали до Імператорського музею у Відні, де він є зараз.