Немає міста, якщо немає його громади. Якщо немає спільноти людей, яка усвідомлює спільність долі і активно бере відповідальність за неї, бере участь у її змінах. Змінах на краще чи на гірше – це вже інше питання. На помилках навіть більше вчаться. Але щоб зробити помилку, треба бодай щось зробити. Паралітик не набиває гуль і синців. Йому їх наставляють інші.
Кілька місяців тому була озвучена ідея назвати львівський аеропорт іменем Пінзеля. Не йшлося аж настільки про саме ім’я. Найбільше йшлося про те, щоб започаткувати дискусію. Щоб були інші пропозиції, щоб були аргументи «за» і «проти», щоб львів’яни спробували самі вирішувати, як називатиметься аеропорт, який репрезентуватиме не тільки місто на час Євро 2012, але й цілу Україну на значно довший час.
На превеликий жаль усе закінчилося коментарями під блогом. І підписами під пропозицією, яких назбиралося понад двісті. Аналіз цих підписів дуже цікавий. Переважна більшість – це студенти, програмісти, інженери, рекламісти, економісти, менеджери. Тобто ті, хто реально живе у модерному світі або змушений реагувати на його виклики. Діячів культури – одиниці, політиків чи громадських діячів – нуль. Приємно здивували банківські працівники і бухгалтери. Їхня мотивація може бути двояка - або прагматичний розрахунок, що вдала назва принесе дивіденди, або бажання вилізти із сухих цифр і подумати над чимось більш гуманітарним. І перше, і друге добре.
Щодо географії, то назвою львівського аеропорту зацікавилися не тільки і не стільки у Львові. Київ, Одеса, Калінінград, Москва, Страсбург, Варшава, Івано-Франківськ, Докучаївськ (Донецька область), Дніпродзержинськ, Ужгород, Париж, Амстердам, Луцьк, Торонто, Чернівці, Чикаго, Харків, Мічіган, Торонто, Запоріжжя, Кривий Ріг, Барселона, і навіть якийсь наш викладач-заробітчанин з Мозамбіку.
Зрозуміло, що більшість іноземців, які зацікавилися іменем львівського аеропорту, так чи інакше пов’язані з Україною чи Львовом. Цікаво інше. Відсоток відгуків із закордону і з поза меж Львова набагато більший, аніж кількість зацікавлених із самого Львова. Чому?
Цікаво й те, що жоден з так активних блогерів також не долучився до дискусії. Це про солідарність, про яку нещодавно хтось із нас писав. У нас не прийнято підтримувати щось. У нас прийнято підтримувати тільки власний імідж.
Ще раз наголошую. Важливим було не саме запропоноване ім’я. Важливим було очікування, що будуть інші пропозиції, буде дискусія,і , врешті, найголовніше – буде громада міста, яка сама пробуватиме вирішувати, як і хто має давати ім’я летовищу.
На жаль не сталося. Пропозиції до засобів масової інформації щодо розгортання такої дискусії впиралися у стіну мовчанки. Шановний Захід. нет. не виняток. Громадські дискусії не цікаві нашим ЗМІ. Чому?
Маємо те, що маємо. В одноосібному порядку назву запропонував міський голова. Без обговорення, без альтернативних пропозицій. Знову за нас все вирішили. Знову ми виявилися не львів’янами, а просто населенням.
До речі, зовсім не факт, що пропозиція міського голови буде прийнята Колєсніковим і рештою актуальної київської влади. Але це вже буде проблема міського голови. Ми ж тут ні до чого, правда?
А так хотілося, щоб ми були «до чого»…