Ходиш рідним містом і погляд притуплюється. Помічаєш лише те, що нарешті залатали яму на щоденному маршруті, або ж невеличка ямка розрослася і треба обходити, притискатися до стіни, або ж виходити на дорогу. Красу міста також сприймаєш як щось буденне і належне – інакше й бути не може. Проте, коли повернутися з довшої поїздки із-за кордону (байдуже якого) все просто кидається у вічі і волає…
На моєму щоденному маршруті зміни. Незабаром на вул. Франка виросте ще один «красень» зі скла і бетону, про що свідчить оформлення площі з колишнім «Араксом» під будівельний майданчик. Проекту не бачив, але знаю, що до цієї справи причетна сім'я, члени якої мали б захищати автентичність та недоторканість історичного середовища Львова, а те що модерний будинок в тому місці зруйнує історичний ансамбль - це однозначно.
В ніші на Фредра також збудують готель. Готелі місту дуже потрібні, але як виглядатиме будівля між чудовим Палацом шахів та сусідніми будинками? До речі, а чого стоїть і руйнується колишній будинок кав'ярні «Шкоцької»?
На Академічній, чи то пак ще одній вулиці Шевченка, радісно зустрічають різдвяні вогники. Вже ніби й відсвяткували Новий рік і обидва Різдва минули, живемо в межичассі між Пасками, а у Львові далі триває різдвяна ілюмінація. Знаю з європейського досвіду, що в Парижі і Відні за півтора місяці перед Різдвом починають розвішувати на деревах і будинках ілюмінацію. І коли одного вечора місто спалахує міріадами вогників, на душі відчувається свято. У Львові відчуття свята затягнулося і стало кітчовою буденністю. Якщо відповідні служби міської влади лінуються зняти цю «красоту», то хоча б потурбувалися про її невмикання. Неонові «соплі» на Вірменській назавжди позбавили можливості туристів зробити настроєву фотографію вечірнього Львова. Ця ж біда стосується і оформлення ресторанів, барів і магазинів. Натягнуті і мигаючі китайські вогники, протягнуті як попало по ренесансних порталах історичного Львова, свідчать про естетичну невразливість та культурну невибагливість його теперішніх мешканців. В такому місті я чуюся ніби в гостях у дрібно міщанської родини, коли вона демонструє свій вишуканий смак, вмикаючи «подсьвєтку» в серванті з позолоченими сервізами... Чому міським чиновникам (дехто має вищу мистецьку освіту) важко зрозуміти, що цією «ілюмінацією» вони вбивають атмосферу міста, перетворюють його на затюкану провінцію? Нарешті освітили вулиці, зробили непогане освітлення ліхтарями Ринку і Руської, то чого мають на проспекті Свободи горіти неонами ті радянського зразка «ліри» на стовпах? Якщо для кращої освітленості, то вкрутіть потужніші лампи, якщо для краси, то це огидно...
І ще одна біда міста. Думав, що це тимчасове явище - радіоозвучення проспекту Свободи, але ні... Виявляється це норма. Крики з рупорів в центрі міста нагадують сцени зі сталінських фільмів, де голос Левітана оголошує про початок війни. Тут же ж йде використання голосової реклами з дидактичною метою. Мешканцям розповідають про те, де вони мають ходити, водіям маршруток (які того в принципі не чують), де мають зупинятися. Кілька разів за день можна почути замовну рекламу в тому числі про події, які мають двозначне трактування. Ледве не впав, коли почув з такого «радіо» інформацію про рейдерські атаки. Виявляється, платиш і людей в центрі європейського міста, попри їхню волю, обалванюють з ранку до вечора. Уявляю, що мають відчувати іноземні туристи, коли з гучномовців поставлений голос про щось попереджує. В мою пам'ять вкарбувалася одна сцена із радянського фільму, там німецький автомобіль їздить білоруськими селами і з нього горлає голос: «Ахтунг, ахтунг. Всє жітєлі дєрєвня виході на рєгістрація!» Моє питання до міських посадовців: де ви в світі щось подібне бачили і чи вважаєте ви це нормальним? А може то все тільки ілюмінація? А може наша влада тільки вдає, що прагне возз'єднатися з культурною Європою? Поки що чути тільки «Ахтунг, ахтунг...»