Томос спотикання

Чи справді Україні загрожує «релігійна» війна?

30 липня

Торжества у Києві з нагоди річниці хрещення Русі минули спокійно та в піднесеному настрої – тон дійству задавало очікування томосу про автокефалію, який, судячи з усього, Вселенський патріарх справді видасть. А от хода УПЦ МП пройшла під акомпанемент грізних заяв з боку захисників «канонічного» православ’я. «Якщо хоч якийсь документ буде наданий, ну хоч якийсь, навіть найбільш беззмістовний... у нас в країні почнеться громадянська війна. Вона буде у кожному місті, кожному селі», – заявив напередодні свята нардеп Вадим Новінський, якого небезпідставно вважають лідером «політичного православ’я» в Україні. Буквально за кілька днів до цього з погрозами виступили очільники псевдореспублік на окупованому Донбасі. За словами ватажка «ЛНР» Леоніда Пасічника, створення автокефальної церкви «зіштовхне у жорстокій бійні весь народ України», котра «втопить Україну у крові». Якщо ж така війна почнеться, Пасічник пообіцяв «прийти на допомогу» своїм єдиновірцям. Того ж дня сепаратистські ЗМІ опублікували аналогічну заяву Олександра Захарченка, який також пригрозив Україні «релігійною війною» і закликав Вселенського патріарха «не допустити кровопролиття». Меседж про те, що надання томосу розв’яже в Україні війну, давно циркулює у проросійських та сепаратистських медіа. Але наскільки реальною є така загроза – питання дискусійне.

Те, що Москва здатна на будь-які провокації, – не новина. Якщо у 2014-му бойовики обстрілювали житлові масиви, аби налаштувати населення Донбасу проти України, то й підпалити кілька «канонічних» церков від імені «українських фашистів» рука в агентів ФСБ не здригнеться. Наскільки ефективно СБУ та інші безпекові структури можуть протидіяти подібним сценаріям – також велике питання. Судячи з того, що проросійських екстремістів вдалося приборкати і локалізувати по той бік лінії розмежування, чогось ми таки навчилися. Звісно ж, ніякі заходи не бувають на 100% ефективними – теракти трапляються і в країнах, де бюджети спецслужб значно перевищують усю нашу «оборонку» разом узяту. Але навіть найзухваліший теракт-провокація не здатен викликати масове протистояння сам по собі – це не пістолет, а всього-на-всього спусковий гачок. Окрім провокацій в арсеналі Москви є також прошарок православних фанатиків, здатних на радикальні дії. Це середовище неоднорідне. По-перше, там є справжні бойовики, чимало з яких у 2014-му взяли до рук зброю і пішли будувати «руський світ» на Донбасі. По-друге, там є «православні тітушки» – на зразок тих, які взимку 2018-го побили АТОвців у Запоріжжі. На інцидент зреагувала СБУ: під час обшуку у членів організації «Радомир» була вилучена не лише російська символіка та сепаратистська агітація, але й вогнепальна зброя. А по-третє, УПЦ МП десятиліттями виховувала в Україні прошарок мирних, але фанатичних вірян – тих самих, які з іконами блокували українську військову техніку на Донбасі, а потім своїми тілами захищали заколотників у захоплених адмінбудівлях.

Не треба бути стратегом, аби зрозуміти: описаного вище «коктейлю» вистачить з головою, аби спровокувати конфлікт будь-якого ступеня брутальності. Однак для розпалювання релігійної війни цього буде замало, оскільки війна можлива лише тоді, коли в суспільстві наявні жорсткі протиріччя. А із цим в Україні якраз-таки не складається. Незважаючи на очевидний розкол у православ’ї, суспільство ставиться до релігійних відмінностей досить байдуже. До певних колективних дій вірні вдаються в особливо диких випадках – наприклад, коли священики УПЦ МП відмовляються відспівувати загиблих українських солдатів. Та й то зазвичай обходиться без фізичного насильства, а обурення спрямовується проти конкретних «батюшок», а не проти їхніх прихожан. Причина цього лежить на поверхні: українці, хоч і в більшості вважають себе православними, воцерковлені недостатньо, аби сприймати міжцерковні протиріччя як мотив до особистих дій. «Попи чубляться, у парафіян чуби тріщать» – можливо, таке десь існує, але точно не в Україні. Прошарки фанатичних вірних формуються навколо кожної з церков, проте мобілізувати на протистояння широкі маси вони не зможуть. Хоча б тому, що значна частина декларованих православних не надто добре орієнтується у відмінностях між патріархатами і ходить до церкви, яка ближче, або де піп добріший.

Єдине, що зміниться з наданням томосу, – це динаміка втечі вірних та парафій з лав УПЦ МП, оскільки Помісна церква більше не буде «неканонічною» чи «розкольницькою» навіть зі суто формального погляду. Але цей процес відбувається вже не перший рік і до сплесків насильства ніколи не призводив – хіба що до локальних інцидентів з легкою штовханиною. Якби «громадянська», чи то «релігійна», війна справді загрожувала Україні, то вона почалася б ще як мінімум у 1990-х або у 2014-му, коли «канонічні» священики стали масово допомагати сепаратистам (і, до речі, роблять це досі). Але насправді, єдине, що загрожує УПЦ МП, – це тихе і мирне здрібніння відповідно до волі самих її прихожан. Тож у ширшому контексті загрозливі заяви про війну видаються не більше, аніж блефом, «психічною атакою», розрахованою передусім на «канонічну» паству. Якщо інтерпретувати ці меседжі у контексті українських реалій, то вони радше покликані мобілізувати «канонічних» православних, аніж зупинити чи залякати українське керівництво, УПЦ КП чи когось ще. Навіщо це потрібно Москві? Бо лише так – через залякування та мобілізацію перед лицем зовнішньої загрози – можна зберегти контроль бодай над частиною пастви і не допустити розчинення УПЦ МП у Помісній церкві. Вочевидь, УПЦ МП готують до нового статусу в Україні: не змігши стати «духовним монополістом», вона стане локальною організацією, котра компенсуватиме свою меншинність фанатизмом. Одне слово, хочете побачити, якою буде УПЦ МП через 10 років? Подивіться на Почаївську лавру.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Невідомі спробували підпалити Андріївську церкву у Києві
На медіафронті без змін
Головні новини Львова за 14 листопада
У ДТП на Рівненщині загинув український чемпіон світу з армреслінгу
У Львові відкрили Центр надання допомоги новонародженим
У віці 57 років помер начальник ГУ ДСНС Львівщини Сергій Дмитровський
На Львівщині житлові субсидії отримує понад 130 тис. домогосподарств
Бюджетні установи отримали право купувати електроенергію у різних постачальників
До Мукачева прибув тестовий поїзд з Будапешта
На території відпочинкового комплексу «Едем Резорт» загинув 26-річний будівельник