Олександра Коваль, 55 років. Президент ГО «Форум видавців», організатор міжнародного книжкового «Форуму видавців у Львові».
Ці книжки я прочитала в дитинстві та в досить молодому віці. Я, швидше за все, не взяла б їх на безлюдний острів, але коли я їх читала, була переконана, що саме в них відповіді на всі запитання і всі дороговкази. І хоч життя (і література) виявилися більшими і цікавішими за ці книжки, – я вдячна, що вони знайшлися в потрібний час.
ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ГУЛІВЕРА» Одна з перших прочитаних самостійно «товстих» книжок. До моїх улюблених ніколи не належала, але саме так я дізналася, що все на світі не таке, яким видається: мале може виявитися великим, а велике – нікчемним, якщо подивитися з іншої перспективи, прагнення до змін – шкідливим, а тварини – кращими за людей.
ЯНУШ КОРЧАК «КОРОЛЬ МАЦЮСЬ ПЕРШИЙ», ЛЮСІ МОД МОНТГОМЕРІ «ЕНН З ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ», а також всі інші книжки про Енн Ширлі та її родину. Розділити вплив цих двох (чи 10 книжок, враховуючи, що «Мацюсь» – це 2 книжки, а серія про Енн налічує 8 томиків) я просто не можу, тому що, попри всю свою відмінність, вони про те саме: людина, навіть маленька, є відповідальною за свої вчинки, за своє зростання, а часом її відповідальність є набагато більшою за неї саму, – і до цього потрібно бути готовими. Позірна прихильність може обернутися байдужістю і зрадою, а суворість і шорсткість – справжньою дружбою і любов’ю; життя підкидає проблеми, які начебто вирішуються, але й залишаються; добро не завжди перемагає зло і не варто очікувати винагороди, якщо робиш щось добре. Наші втрати переважають наші здобутки, а життя переважно закінчується смертю. Але все одно треба жити, щось робити і вірити.
ХУЛІО КОРТАСАР «ГРА В КЛАСИ» Прочитана в період краху юнацьких ілюзій і мрій та інтенсивних пошуків сенсу життя, до того ж – так цікаво сконструйована, що й не розумієш: це мистецтво, література – чи просто гра. Я не розлучалася з її героями тривалий час і на кожній сторінці знаходила підтвердження своїм «теоріям». Люблю Кортасара, не тільки «Гру в класи», але й інші його твори, за те, що часто неможливо розрізнити межу між реальністю й фантазією, де два чи більше світів переплетені так тісно, що не знаєш, в якому конкретно зараз знаходишся. Але найбільше мені запам’яталося те, що, читаючи оповідання Кортасара, я вперше побачила, як це могло б виглядати в кіно. Ці чорно-білі кадри, які мимоволі з’явилися перед очима і потім з’являлися щоразу, коли я відкривала книжку, так наче натискаєш на «Паузу», а потім на «Пуск». Неймовірне враження.
ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК «ТРИ ЛИСТКИ ЗА ВІКНОМ» Я прочитала цей роман в кінці 80-х, тоді, коли в історію української літератури, принаймні в доступну мені її частину, ще не повернулися десятки імен письменників Розстріляного Відродження, не було Стуса, навіть повного Кобзаря і Лесі Українки не було. Ця книжка потрясла. Вона була українською і європейською водночас. Це був історичний роман, але зовсім не такий, як ми звикли читати, наприклад, в Загребельного. В ньому була загадка і також якась виняткова кінематографічність. Просто бомба!
ГЮСТАВ ФЛОБЕР «МАДАМ БОВАРІ» Лише тому, що мадам Боварі – це я.