За більш ніж півдесятка років активної творчої діяльності івано-франківські ска-етно-панки вже встигли добряче нашуміти. Тут вам і дебютна платівка, оригінальні та міксовані версії пісень якої зривали дах і обливали гарячим потом не одне танцполе, тут і хедлайнерський статус головного всеукраїнського фесту «Шешори», і розігрів для реюніону «Братів Гадюкіних», і ще багато анекдотичних історій, які в досягнення можна зараховувати, але не варто робити предметом цієї публікації.
На момент літа 2007-го року цей шалений гуцульський шапіто-оркестр нарешті доукомплектував свою концертну програму, якої тепер вистачає на повноцінний лайв-акт, де перша половина - матеріал дебютного альбому «Горрри!», а другу половину перевели у варіант аудіо й нарізали для домашнього вжитку під назвою «Говорить Івано-Франківськ!» Текст про перше дітище Федота і компанії можна буде знайти десь поближче до вершини топу, а от зараз розмова про останню частину дилогії.
Є в мене одна добра знайома, з якою ми часто ділимося музикою, і от коли я їй періодично підсовую щось, на мій погляд, вартісне, то вона рецензує музику стандартним для неї текстом: «Ти знаєш, воно хороше, але якесь вже надто вторинне». Подібна ситуація з поточним альбомом франківських фріків. Ніби все на своїх місцях: драйв аж вихлюпується за динаміки колонок, мідна секція веселить душу як піонерський горн, Федот горланить римовані кричалки, ритм-секція пропонує такі дикі танці, які ні пані Лижичко, ні спекулянтам з гурту «Файно» навіть не снилися. Тим не менше, увесь час, поки лунає цей шалений скорострільний карпатський музичний автомат, чомусь не покидає відчуття, що десь тут місце провальним та зайвим моментам. За третім кільцевим прогоном платівки крізь програвач випливають явні промахи, перш за все, з боку укладачів платівки.
Передусім, дивує надлишок майже однакових розковбасних композицій на самому старті альбому. З череди хороших концертних джемів «Марш звідси!», «Говорить Івано-Франківськ», «Розлабка» та «Полька» можна було б не все пхати на платівку. Окремою проблемою стоїть кавер на «Братів Гадюкіних», який чомусь не записаний до числа бонус-треків, як це зазвичай роблять з такими піснями. В аранжуванні «Перкалаби» стьобно-антиситемна «Червона Фіра» повністю втратила свій старий дух, натомість не здобула нічого, окрім шаленої швидкості та нікудишнього соло на електрогітарі, за що її спіткала участь транспортного засобу легендарного Богдана Трофимовича - «кобила туда, я сюда». Ще один ґандж - два самокавери «Ау! (Грубабабагруба version)» та «Мажорний льотчік». Обидві композиції з минулого диску гурту, де вони записані в ранзі епічних історій, тут на потрійній швидкості цілком розгубили свій попередній зубовний скрежет.
Серед позитивних моментів платівки - «весільні мєдляки» «Тромба» та «Чар даш?», прекрасні композиції для передранкових парних танців в салатах і заливних язиках. В ту ж лузу потрапила дивна абстрактна проповідь спортивно-оздоровчого характеру з позаземним текстом - «Фігурне катаніє». Емоційний та творчій пік альбому знаходиться десь поміж стьобним горланням на могилі євро-попової діви In Grid з її хітом всіх дискотек кінця 90-их «Tu Es Foutu», що в обробці франківських фріків звучить як «Перда», й дитячого свята радості в міксі мелодії з «Попелюшки» та саунд-треку польської саги про танкістів і собаку. Композиція «Коровка» - шаманське місиво інтонацій, вигуків, шепоту, хорового волання - просто кидає в дрижаки. Такого доказу було б достатньо, якщо б платівку «Говорить Івано-Франківськ!» випустили тільки для того, аби видати цю річ.
За великим рахунком, увесь цей матеріал варто було укомплектовувати в збірку бі-сайдів, відкинувши зайве, вкоротивши хронометраж до ненабридливого. Тоді б до неї не було жодних претензій, але така практика ще невідома ні українським гуртам, ні продюсерам. До слова, про український шоу-біз та продюсерів: минулого літа пан Мох, продюсер «Перкалаби», в приватній розмові саме про цю платівку сказав щось приблизно таке: «Весь той шоу-бізнес ми мали в сраці, ми робим нашу музику так, як нам хочеться, нам це подобається, і з того, що ми робим, ми живем краще, ніж «Лама» і «Друга Ріка».
До речі, в той час, коли буде опублікована ця стаття, «Перкалаба» їздитиме клубами Північної Європи (вдруге за останній рік), ну а «Лама» й «Друга Ріка» відлабали на «майских праздниках» під егідою пивних брендів. За цими словами й мої придирливі аргументи варто було б переосмислити, але ж самій платівці, як доконаному факту, вже не допоможеш.
Key song: Коровка
Фото з сайту special-muzik.nnm.ru