Ясна річ, це корпоративне свято, відоме серед росіян як День чекіста, має вельми віддалений стосунок до державної безпеки Російської Федерації. Якби Федеральна служба безпеки (ФСБ), спадкоємиця ВЧК-НКВС-КДБ СРСР, реально дбала про національну безпеку Росії, вона б ніколи не дозволила вузькій групі осіб на чолі з екс-підполковником Путіним втягнути Росію в небезпечні воєнні авантюри за кордоном, поставити її у становище світової парії.
Нинішні російські чекісти, як і більшість їхніх попередників, служать не державі, а владній верхівці. Цей майже столітній шлях прислуговування тиранам і самодурам (нормальних правителів в Росії наразі не було) усіяний горами безвинних жертв. Щоб історія не повторилася, нинішнім поколінням мешканців пострадянських країн (і України зокрема) варто знати, звідки проросло це породження пекла та чим займається. І ніколи про це не забувати!
Як відомо, вчинивши у листопаді 1917 року державний переворот, прихильники В. Ульянова (Леніна) розпочали найжорстокіший «червоний терор» проти політичних опонентів, аби зберегти свою владу. Для цього і була створена ВЧК на чолі з «Залізним Феліксом» (Ф. Дзержинським). Із перших днів існування новий каральний орган відчував гостру нестачу грамотних і, головне, більш-менш дисциплінованих кадрів. Нерідко в «органи» потрапляли колишні кримінальники, безпринципні кар'єристи і люди з деформованою війною психікою.
«Ось якраз із дисциплінованістю були великі проблеми, від самого початку органи ЧК були колосально криміналізовані. Усі покарання, які були, не змогли очистити органи, і вони від початку формувалися за принципом кругової поруки, яка базувалася на почутті безкарності », – розповідав на Радіо Свобода російський історик Олексій Тепляков.
Його дослідження показало, що, почавши працювати в такому руслі, ВЧК і більш пізні її аналоги вже майже ніколи ні відхилялися від заданої лінії. Підготована А.Тепляковим монографія «Машина терору: ОГПУ-НКВС Сибіру в 1929-1941 роках» вийшла за межі заявленої теми і фактично розкрила весь механізм роботи «радянського гестапо».
Історики досі сперечаються про загальну кількість жертв чекістів. За різними оцінками, виконуючи волю Леніна, Сталіна та їхніх прибічників, співробітники «контори» (як називають відомство в певних колах) розстріляли за вироками «судів» не менше півтора мільйона людей, не зважаючи на національність, стать чи вік. Кількість репресованих і загиблих у таборах Гулагу обчислюється, як мінімум, півтора десятками мільйонів.
При Сталіні чекісти нерідко перетворювалися в якусь подобу «м’ясників». Існували спеціальні розстрільні команди. Їхні працівники одягали поверх мундирів шкіряні фартухи, щоб не вимазатися в крові, яка текла струмками у місцях виконання вироків.
Сучасній людині важко навіть уявити весь цей жах. Деяке враження про те, що в Росії колись творилося, дає французько-радянський художній фільм «Чекіст», створений 1992 року. Я б рекомендував подивитися цей нелегкий фільм усім дорослим людям з урівноваженою психікою, щоб зрозуміти звірячу сутність організації, яка досі вірою і правдою служить кремлівським бандитам у справі придушення протестів росіян.
Утім, українці знають про злочини «контори» не тільки з монографій та фільмів. Тут на думку насамперед приходить Голодомор, в роки якого чекістське відомство сповна виявило свою нелюдську іпостась. Однак зафіксовані й інші його огидні «подвиги». Так, 1941 року силами НКВС були проведені масові розстріли політичних в'язнів у Львові. Людей косили з автоматів через віконця для передачі їжі. Кидали в камери гранати. Такого не робили навіть гітлерівці. На таке були здатні лише радянські чекісти.
Ще, пам'ятається, 2009 року Україну шокувала інформація, яку оприлюднив тодішній в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко. Він повідомив, що відомство виявило документ про злочини агентів КДБ, переодягнених у солдатів УПА. Чекісти під виглядом місцевих мешканців піддавали тортурам і знищували людей у низці областей країни. «У Західній Україні (агенти КДБ, – А.К.) лютували, катували, знищували людей, ґвалтували молодих жінок. І таким чином залишали після себе злочинну пляму на тих, хто боровся за волю України... І вона дотепер, ця брехня, жива», – зазначив Наливайченко.
Але навіть ці звірства тьмяніють перед тим, що творили чекісти 1940 року в межах «Операції з розвантаження таборів». Тоді знищено майже 22 тисячі польських солдатів та офіцерів, котрі опинилися в полоні СРСР після поділу Польщі між імперією Сталіна та гітлерівською Німеччиною. В'язнів-поляків з усіх українських тюрем везли на розстріл в Київ, Харків і Херсон, з білоруських – у Мінськ. Для знищення ув'язнених Осташковського табору (нині Тверська область РФ) пристосували в'язницю в обласному центрі, яку заздалегідь звільнили від інших ув'язнених.
Згідно з матеріалами розслідування, що завершилося 2004 року, в Катині чекісти зв'язували людей або накидали їм на голови шинелі, підводили до рову і стріляли з пістолета в потилицю. Винищення полонених тривало майже півтора місяця. НКВС в черговий раз довело свою готовність піти на будь-який варварський злочин, аби виконати наказ рідної Компартії.
Можливо, комусь здається, що нинішня ФСБ РФ, яка стала правонаступницею кривавого дітища «Залізного Фелікса» і улюблениці тирана Сталіна, вже не є злочинною організацією і не коїть злочинів проти людства. На жаль, це не так. Наприклад, 1999 року Путіну, якого хворий Єльцин доти вже визначив на роль «наступника», захотілося тріумфально зійти на трон у ролі рятівника Росії від тероризму. Для цієї мети у вересні того року було вчинено підриви житлових будинків у Москві, Буйнакську і Волгодонську прямо зі сплячими мешканцями. Загинули понад 300 осіб, включно з десятками дітей.
Як показали незалежні розслідування, проведені, наприклад, московською «Новой газетой» і екс-співробітником ФСБ Олександром Литвиненком (пізніше смертельно отруєний російським полонієм у Лондоні), в терактах чітко видно слід пропутінської «контори».
До речі, діяла тоді ФСБ дуже нахабно і безбоязно. Ну і, мабуть, прокололася. Наприклад, 22 вересня 1999 групу чекістів спіймали за закладкою мішків з гексогеном в підвалі житлового будинку на вулиці Новоселів у місті Рязані. Довелося путіністам придумувати байку про нібито навчання. Але в Росії їм, звісно, мало хто повірив. Адже на очах у всієї країни відбувся інший, не менш цікавий інцидент. Трохи раніше, 13 вересня, тодішній спікер Держдуми Геннадій Селезньов повідомив про вибух будинку в Волгодонську... за три дні до того, як він стався. Спочатку повідомлення Селезньова визнали застереженням. А коли вибух все-таки пролунав, стало зрозуміло, хто його готував...
Відзначилася ФСБ і в інших злочинах. Наприклад, при звільненні від терористів театрального центру на московській вулиці Дубровка з недбалості чекістів загинули 13 заручників.
Ну, а про маніакальну увагу співробітників ФСБ до нелюбих владі громадян навіть і говорити не варто. До цього в Росії всі звикли настільки, що ніхто вже навіть не дивується, що чекістам дали повноваження особистого огляду громадян, їхнього транспорту та речей. У Держдуму надійшов законопроект, який дозволяє чекістам застосовувати проти громадян вогнепальну зброю та спецзасоби за однієї лише підозри про загрозу для державної безпеки. За все це співробітники відомства отримують зарплати і пенсії, які багаторазово перевищують середні в країні.
Зрозуміло, що спецслужба готова на все, щоб догодити своєму кремлівському господареві. Зухвале вбивство опозиційного політика Бориса Нємцова під вікнами Кремля – лише мала дещиця загадкових подій з громадянами, які занадто сильно докучали режиму.
ФСБ контролює практично всі сторони життя країни. Російські громадяни перебувають під щільним чекістським «ковпаком», їхні телефони можуть прослуховувати в будь-який момент без дозволу суду, всі переміщення людей фіксуються. Фантазії автора роману-антиутопії «1984» Джорджа Орвелла втілилися, звісно, ще не в повному обсязі, але вже близько до того. За роки правління Путіна Росія фактично перетворилася на безконтрольну і могутню чекістську корпорацію, а населення країни – лише на безкоштовний додаток до неї.
Вітаючи членів цього злочинного угруповання з професійним святом, Путін заявив: «Сьогодні від вашої роботи безпосередньо залежить забезпечення суверенітету Росії, захист її національних інтересів і безпеки громадян, ефективна боротьба з міжнародним тероризмом, екстремізмом, корупцією та іншими загрозами».
Сьогодні всьому світу зрозуміло, що «національні інтереси» Росії Путін розуміє по-своєму – він бачить їх у кровопролитних авантюрах за кордоном, які затіває заради підтримки рейтингу в очах росіян. Зрозуміло і те, що він сам є міжнародним терористом №1. Що найзапеклішими екстремістами і корупціонерами в Росії є господар Кремля, його найближче оточення та підгодовані силовики, котрі охороняють кремлівську банду. При такому розкладі Російська Федерація не має великих перспектив, як би не пнулися путіністи.
Для українців знати і пам'ятати про це важливо ось чому. Ще кілька років тому в Службі безпеки України майже повністю господарювали агенти ФСБ – за словами президента Петра Порошенка, їх там було близько 80%. Вони консультували банду Януковича, як краще і швидше здати країну на милість Путіну, допомагали організовувати розстріл Майдану.
Кажуть, що відтоді в СБУ багато що змінилося. Можливо. Але призначення керівником відомства Василя Грицака не може не насторожувати: вся його службова діяльність, починаючи з 1990 року, пов'язана з органами КДБ. Тим часом фраза «колишніх чекістів не буває» – не рядок з дитячого віршика, а неодноразово доведена життям формула.
Грицак займав відповідальні посади в СБУ якраз в ті самі роки, коли там кишіло від московських шпигунів. Якщо він був не в курсі цього, то гріш йому ціна. Якщо – в курсі, то до нього виникають серйозні запитання... У поєднанні з президентом, неодноразово поміченим у пристрасті до непотизму, це створює не найбезпечнішу для країни суміш. І навіщо ж Україні так сильно ризикувати?
Дивна, одначе, люстрація пройшла в Україні. З такою «люстрацією» українці можуть не зауважити, як опиняться в якійсь підлакованій корпорації з кадебешним душком.