Володимир Михайлович Івасюк – автор понад 107 пісень та 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів, композитор і поет, чудовий виконавець та неординарний живописець.
Лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка в галузі музики – за видатний внесок у розвиток українського національного музичного мистецтва (1994, посмертно). Герой України (2009, посмертно).
Кіцмань
Володимир народився 4 березня 1949 р. у м. Кіцмань Чернівецької області в сім’ї учителів Івасюків – Михайла та Софії.
У п’ятирічному віці батьки віддали майбутнього композитора у Чернівецьку музичну школу, де він розпочав навчатися гри на скрипці. Згодом батько купує йому рояль, на якому й були написані перші музичні твори.
Після закінчення Чернівецької музичної школи Володимир вступає у Київську десятирічну музичну школу ім. М. Лисенка для обдарованих дітей по класу альта. Однак через стан здоров’я після першого ж семестру змушений повернутися додому, де продовжив навчання в середній та музичній школах по класу фортепіано.
Саме у школі він пише першу свою пісню – ”Колискову” на вірші батька, і створює вокально-інструментальний ансамбль ”Буковина”. Про високий мистецький рівень колективу свідчить той факт, що він став переможцем республіканського музичного конкурсу. Вже тоді в репертуарі колективу з’являються пісні юного композитора – ”Колискова для Оксаночки”, “Моя пісня”, “Ласкаво просимо”, “Колискова”, “У 20 літ”. Дві останні пісні були відзначені третьою премією на обласному конкурсі.
Чернівці
1966 р. cім'я Івасюків переїжджає до Чернівців, де Володимир вступає на лікувальний факультет медичного інституту, звідки згодом був виключений за зумисний ”демонтаж” пам’ятника В. І. Леніну. У результаті Володир деякий час працює робітником на Чернівецькому заводі ”Легмаш”, де організовує та керує заводським хором. Тоді ж під псевдонімом ”Весняний” він надсилає на обласний конкурс свою пісню “Відлітали журавлі”, яка здобула першу премію.
1 вересня 1967 р. він вдруге вступає до Чернівецького медичного інституту, де повністю поринає у …музичне життя. Він стає учасником оркестру народних інструментів ”Трембіта”, камерного оркестру та вокально-інструметального ансамблю “Карпати”.
Наступного року творча муза була дуже приязною до композитора Івасюка. Саме тоді він пише свої пісні ”Червона рута” та “Водограй”, які здобули справді світову славу.
1971 р. пісня ”Червона рута” перемагає на першому всесоюзному конкурсі “Пісня-71” у Москві. У супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Ю. Силантьєва на фінальному концерті в Останкіно цю пісню виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Тоді ж на фоні чудових краєвидів с. Яремче виходить перший український музичний фільм, у якому головні ролі виконали Софія Ротару та Василь Зінкевич.
1972 р. на телевізійному конкурсі ”Алло, ми шукаємо таланти!” та ”Пісня-72” перемагає його пісня “Водограй”.
Львів
Цього ж року Володимир переводиться до Львівського державного медичного інституту і паралельно стає студентом підготовчого курсу композиторського факультету Львівської консерваторії. У цей період він плідно працює з гуртом ”Смерічка”. Наступного року його зараховують до аспірантури на кафедрі патологічної фізіології Львівського медичного інституту.
У серпні 1974 р. В. Івасюк у складі радянської делегації бере участь у міжнародному пісенному конкурсі ”Сопот-74”, на якому Софія Ротару перемагає з піснею “Водограй”. Тоді ж у с. Ростоки на Буковині знімають фільм ”Пісня завжди з нами”, в якому Софія Ротару виконала шість пісень В. Івасюка. У вересні В. Івасюк стає студентом композиторського факультету Львівської консерваторії по класу теорії музики і композиції.
У березні 1975 р. у Львівському театрі ім. М. Заньковецької відбувається прем’єра вистави “Прапороносці” за О. Гончарем. За музику до спектаклю Володимир отримав диплом першого ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, присвячених 30-літтю Перемоги. Наступного року на сцені Дрогобицького обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка відбувається прем’єра вистави “Мезойська історія” Р. Ібрагімбекова, музику до якої написав В. Івасюк. А у липні цього ж року його виключають з консерваторії... за пропуски занять. У 1977 р. С. Ротару з піснею В. Івасюка ”У долі своя весна” перемагає на пісенному фестивалі ”Сопот-77”. Тоді ж у видавництві ”Музична Україна” виходить збірка пісень В. Івасюка ”Моя пісня”, а у всесоюзній фірмі “Мелодія” виходить платівка-гігант ”Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару”. У вересні цього ж року Володимир відновлює навчання у Львівській консерваторії.
У квітні 1978 р. В. Івасюк приймає участь у всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані, а в жовтні – у Києві у всеукраїнському злеті творчої молоді, де лунала його ”Сюїта для камерного оркестру” та відбулася прем’єра пісень “Літо пізніх жоржин” та ”Нам спокій, друже, тільки сниться”. У листопаді 1978 р. він стає лауреатом Всесоюзного огляду-конкурсу молодих композиторів у Москві й отримує диплом ІІ ступеня.
Вічність
24 квітня 1979 р. за невстановленим телефонним викликом Володимир Івасюк пішов з дому й більше не повернувся. 18 травня його тіло знайшли у лісовому масиві с. Брюховичі на території військової частини. 22 травня у Львові відбувся похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі, який вилився у масову акцію протесту проти тогочасної влади.
Офіційна версія його смерті – самогубство на ґрунті психічного розладу – піддається сумніву досі. Докладно про дивні обставини його смерті розповідається у книгах ”Монолог перед обличчям сина” та “Життя і смерть Володимира Івасюка”.
26 січня 2009 р. Генеральна прокуратура України поновила давно закриту справу про смерть Володимира Івасюка. Однак нових слідів, які проливали б світло на загадкові обставини смерті 30-річного композитора, так і не вдалося відшукати. Архіви ж цієї справи, які зберігаються в Москві, дотепер не відкриваються посилаючись на гриф ”таємно”.
Сьогодні ми можемо лише здогадуватися про реальні обставини та причини цієї трагічної смерті. Думаю, час таки розкриє цю таємницю, а сьогодні можемо напевне стверджувати лише одне – пам'ять про нього житиме доти, доки лунатимуть його незабутні, життєствердні пісні!
В. Івасюк знову серед нас!
Під час святкування 750 річчя Львова лідер гурту ”Океан Ельзи” Святослав Вакарчук заявив, що подарує Львову пам'ятник композитора. 20 грудня 2011 р. скульптуру В. Івасюка (скульптор С. Олешко, архітектор С. Ягольник) встановили на проспекті Шевченка, де пролягав найкоротший шлях від Львівської державної музакадемії ім. М. Лисенка, де навчався В. Івасюк, до Львівської філармонії, з якою була пов’язана його творчість.