Трамп дорікає Україні дизелем

Трамп зненацька ошелешив нас своєю заявою. Ну як «ошелешив» і як «зненацька»? Якби це було вперше, то, певно, ми б були заскоченими. А вже з досвіду його президентства, особливо другої каденції, йому щось неоковирне бовкнути – як рибі пірнути. От цього разу він заявив, що нібито Київ і Москва домовилися про енергетичне перемир’я. «Україна погодилася не бити по російських енергетичних цілях. Росія погодилася зробити те саме!» – написав він у соцмережі Truth Social.

Заява була б дійсно сенсаційною, якби ґрунтувалася на реальних фактах, а не на чергових фантазіях глави Білого дому. Бо Трампову заяву зразу ж спростували і в Києві, і в Москві. Президент Володимир Зеленський запевнив, що Київ готовий припинити удари по російській критичній інфраструктурі. Проте таке рішення не може бути однобічним. «Україна запропонувала партнерам забезпечити таку домовленість з Росією, яка зупинить знищення критичної інфраструктури. Продовольство, енергетика та інші елементи базового гарантування життя повинні бути під захистом, і російські удари направлені передусім проти цього», – написав Зеленський у Telegram.

Навіщо Трамп виступив з такою заявою, яка не ґрунтується на жодних реальних підставах, зрозуміло: він прагне видати себе за творця навіть такого куцого перемир’я, аби бодай трохи підвищити власний рейтинг і, відповідно, рейтинг Республіканської партії на фінішній прямій перед проміжними виборами до Конгресу США.

Саме в цьому світлі варто трактувати і його закид на адресу України щодо атак українських дронів на російські НПЗ, які, за його словами, спричинили дефіцит дизелю у світі. «Пан Зеленський має зробити одне: він має припинити вибивати дизельне паливо в Росії. Ми поговорили з паном Зеленським про це. Є багато інших цілей. Не треба бити по дизелю. Це шкодить [усьому] світу», – розповів Трамп журналістам під час короткого брифінгу на Відкритому чемпіонаті Ірландії з гольфу.

За словами президента США, удари по російських НПЗ призводять до дефіциту дизельного палива та зростання цін на нього. «Це відбувається не через Близький Схід. Це стається через те, що відбувається між Росією та Україною», – заявив він.

Отже, ці дві заяви Трампа треба розглядати в тандемі й нерозривно від виборів до Конгресу. Чим вони спричинені? Передовсім тим, що ціна галону дизеля в США вперше піднялася вище за шість доларів. А, як відомо, вартість дизеля важлива, зокрема, тому, що його використовує вантажний транспорт і сільськогосподарська техніка. Тож підвищення ціни палива позначається на вартості продукції для американського споживача. Ціна зростає, а рейтинг Трампа й республіканців обернено пропорційно падає. Треба покласти на когось відповідальність. Не на себе ж коханого. Для цього завжди є під рукою Зеленський.

Утім, спробуймо розібратися: чи має Трамп бодай частково рацію? Допоможе нам у цьому редакційна стаття в такому авторитетному й загалом лояльному до американського президента виданні як The Wall Street Journal під назвою «Трамп повчає Україну, а не Росію» (Trump lectures Ukraine, not Russia). Уже в першому абзаці Трампа викривають у нещирості й подвійних стандартах:

«Минулими вихідними озброєний російський безпілотник влучив у локомотив пасажирського потяга в Україні, неподалік кордону з Польщею. Тим часом президент Трамп повчав президента України, вимагаючи припинити удари по енергетичних об'єктах на території Росії. Вперед, пане президенте, зробіть приємний день Владіміру Путіну».

Варто зауважити, що мало того, що російська атака відбулася неподалік українсько-польського кордону, то ще й того ж вечора іншим потягом їхали колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, колишній прем'єр-міністр Швеції Карл Більдт та Ґюнтер Зауттер – ключовий радник німецького канцлера Фрідріха Мерца. Хто знає, можливо, росіяни цілили саме в той потяг з VIP-пасажирами.

І це робить ситуацію ще обурливішою й небезпечнішою. Проте Трамп ні пари з вуст. Його значно більше непокоять удари українців по російських НПЗ і дизель у США по шість доларів за галон. Окей, спробуймо розібратися з подорожчанням дизелю і чи є тут вина України. Зразу визнаємо щиро, що, як висловився Трамп, «те, що відбувається між Росією та Україною», має якийсь вплив на зростання ціни. Проте питання у співвідношеннях.

Удари України по нафтопереробних підприємствах почалися ще 2024 року. Пригадуєте, тодішній президент Джо Байден США звертався до української влади з проханням трохи вгамувати ці атаки, щоб вони не спричинили зростання цін на пальне в Америці і, відповідно, падіння рейтингів самого глави Білого дому і його Демократичної партії напередодні президентських і парламентських виборів. Ох вже ці завсідники Білого дому, лише власні рейтинги їх турбують.

Атаки тривали 2025 року вже за президента Трампа, а 2026 року з появою в України нових потужніших засобів ураження атаки стрімко активізувалися і стали значно ефективнішими. Запалали російські НПЗ, склади й оборонні підприємства. Трамп навіть спершу похвалив Зеленського за таку завзятість і визнав наявність у нього «карт».

Росіяни ж нівроку перелякалися, бо досі війна не заходила так далеко на їхню територію. Далі більше – у Росії почалася паливна криза. Черги до заправок, бійки за бензин – майже як у «Шаленому Максі».

Урешті-решт Росія була змушена 8 липня 2026 року оголосити про повну заборону експорту дизельного палива. Спершу до 31 липня, потім заборону було пролонговано.

Олександр Іванов, популярний блогер та аналітик родом з Одеси, а нині – громадянин США, коментуючи ці події у Facebook, зауважує, що повна заборона експорту дизеля з Росії дійсно призвела до миттєвого стрибка цін на світових ф'ючерсних ринках: у день оголошення цієї новини ф'ючерси на дизельне пальне в Нью-Йорку підскочили на 11%, а європейські ф'ючерси зросли на 13%. Це й не дивно, адже Росія на той момент була другим за величиною експортером дизельного палива у світі. Вона забезпечувала близько 11% світових морських постачань цього продукту. Тож припинення постачання з РФ змусило покупців з таких регіонів, як Південна Америка та Африка, шукати альтернативні джерела в умовах дефіциту. Це призвело до різкого звуження пропозиції на світових енергетичних ринках і зростання маржі нафтопереробки.

Олександр Іванов описує, як ринок пального повів себе далі: «Як кажуть економісти, ринок "скоригував ціни" відповідно до реального балансу попиту і пропозиції та "заклав ризики" у нову ціну дизельного палива. Ба більше, у період короткочасного літнього спаду, що припав на кінець червня та липень… ціни на дизельне паливо опустилися до мінімуму – 4,77 долара за галон».

Отже, навіть після зникнення зі світового ринку російського дизеля ціна на нього повернулася до попередніх «дозаборонних» часів. І так би воно й залишалося, якби не оголошена Трампом війна проти Ірану, яка призвела до ескалації на Близькому Сході.

Після невдалої спроби перемир’я у червні США й Іран обопільно оголошують блокаду Ормузької протоки, починають взаємні обстріли. Тим часом у Ємені активізуються хусити. Попри те, що Трамп ще минулого року запевняв, що потужними американськими авіаударами знищено увесь військовий потенціал хуситів. А тут вони постають з попелу, як птаха-фенікс, захоплюють портове місто Мокка на березі Червоного моря і встановлюють контроль над Баб-ель-Мандебською протокою, чим блокують ще один світовий нафтоносний коридор. А ще гатять по нафтогону, яким Саудівська Аравія транспортувала нафту на Захід. І внаслідок усіх цих «веселих» подій ціна на дизель зростає аж на 30%.

І де тут Україна й палаючі російські НПЗ? Лише в голові Трампа.

І на завершення повернімося до редакційної статті у The Wall Street Journal, автори якої резюмують: «Покладати провину на Україну на тлі атак Ірану й хуситів на об'єкти видобутку і транспортування нафти на Близькому Сході – це спроба знайти собі політичне виправдання у величезних масштабах».