Росія вміє дивувати. Не часто, а тому ці сюрпризи вражають світ ще більше. Як от Борис Єльцин у переддень 2000 року зі своїм «Я устал, я ухожу!». Зізнаймося, чогось схожого ми давно очікуємо від Владіміра Путіна. Адже зовсім недавно його казахський колега Нурсултан Назарбаєв після майже 30-річного перебування при владі (причому необмеженій) вирішив піти нібито на відпочинок (чому «нібито» – про це трішки згодом).
Ні, Путін не заявив, що втомився, а вже поготів, що йде геть. Геть пішов його вірний «місцеблюститель» Дмітрій Медведєв. Заголовками про цю новину нині рясніють перші шпальти світових газет, а також повідомленнями про путінську конституційну реформу. Російський президент анонсував її у своєму щорічному зверненні до Федеральних зборів. Шеф Кремля нагадав, що чинний російський Основний закон був ухвалений у кризовий період 1993 року, а нині, мовляв, ситуація змінилася.
Нова конституція від Путіна
Фактично Путін анонсував не просто зміни, а нову Конституцію РФ, причому запропонував затвердити новації шляхом всенародного референдуму. Якщо все станеться, як заповідається, то наша північно-східна сусідка з президентської республіки перетвориться на парламентсько-президентську. Депутатам Держдуми буде надано право не просто узгоджувати, а затверджувати прем'єр-міністра, а також усіх членів уряду. «За президентом має залишатися пряме керівництво збройними силами та усією правоохоронною системою», – сказав Путін. Окрім того, Раді Федерації буде надано право проводити консультації з президентом щодо призначення керівників силових відомств і прокурорів регіонів, а також право пропонувати главі держави усувати з посад суддів найвищих судових інстанцій.
Навіщо це потрібно шефові Кремля? Якщо хтось думає, що так він прагне реабілітуватися перед цивілізованим світом, репрезентувати себе ліберальним, демократичним політиком, то він сильно помиляється. У цьому контексті дуже влучно прокоментував російські новації міністр закордонних справ Литви Лінас Антанас Лінкявічюс: «Всі ці перестановки створюють ілюзію, а у когось вони породжують надію на те, що ось щось зміниться (...), але я не вважаю, що дійсно зміниться: якщо не піраміда влади, то можна назвати її іншою геометричною формою, але вона залишиться тією ж. Поки що передумов для змін немає. Нам важливо, щоб Росія змінилася в своїй зовнішній політиці, змінила свій підхід до інших країн, до сусідів, підхід до тих цінностей, які сама декларує, таких, як демократія, верховенство закону, невтручання у внутрішні справи інших країн. На практиці цього немає».
Щобільше, якщо всі конституційні новації Путіна будуть врешті-решт прийняті, то Росія ще більше віддалиться від цивілізованого світу. Адже Путін запропонував також конституційно обмежити дію на території країни вимог міжнародного законодавства, міжнародних договорів і рішення міжнародних органів. Як він пояснив: «Щоб гарантувати пріоритет Конституції Росії в нашому правовому просторі». Наприклад, для України це означатиме, що будь-які міжнародні документи, які вимагають повернути анексований Крим для Росії не матимуть жодного значення, оскільки суперечитимуть Основному закону.
Зміни для внутрішнього вжитку
Отже, заяви Путіна були призначені головно для внутрішнього вжитку. Як стверджує більшість експертів, так він готується до вирішення «проблеми 2024». Саме 2024 року завершується другий (а фактично – четвертий) президентський термін Путіна. Звісно, можна було б спробувати ще раз скористатися з послуг «місцеблюстителя» – Медведєвим чи кимось іншим, хто б потім не заважав поверненню на найвищу державну посаду. Але повторення старого фокусу цього разу навряд чи росіяни сприйняли б з минулою толерантністю.
Ми бачили, як лавиноподібно зростають протестні настрої росіян, особливо серед тамтешньої молоді. Вуличні антиурядові акції стають чимраз радикальнішими. Водночас, згідно зі свіжою соціологію, падає довіра до Путіна, симпатії до нього. Торік президентський рейтинг ВВП опустився до найнижчої позначки за останні 18 років. Хоча, треба визнати, що інші російські політики й такого не мають. Тому, поки не втрачено все остаточно, російському лідерові треба було діяти швидко й радикально.
Оновлений тандем
Тепер повернімося до відставки Медведєва. Доволі дивної, з незрозумілим поясненням самого експрем’єра. Процитуємо його: «Ці зміни, коли вони будуть прийняті, за всією вірогідністю, і це буде зроблено після обговорення, як це було сказано, вони внесуть суттєві зміни не тільки в цілу низку статей конституції, але і вцілому в баланс влади, влади виконавчої, законодавчої влади, судової влади. У цьому контексті очевидно, що ми, як уряд Російської Федерації, повинні надати президенту нашої країни можливість приймати всі необхідні рішення, і в цих умовах, я вважаю, що було би правильно, щоб, відповідно до статті 117 Конституції РФ, уряд Російської Федерації в нинішньому складі подав у відставку».
Хоча насправді ні в конституційних новаціях Путіна, ні поза ними у виступі перед Федеральними зборами не пролунало жодних натяків на необхідність відставки прем’єра чи тим паче цілого уряду. Щоправда, існував значний антирейтинг Медведєва, нікчемні результати роботи його кабінету, які призвели до стагнації на межі кризи.
Але чи вперше така біда стається з Медведєвим за 11 років існування легендарного російського владного тандему? Аж ніяк, але досі Путін ставився до прорахунків свого молодшого партнера доволі поблажливо. То чому саме зараз Медведєв мав би піти геть, навіщо було руйнувати тандем? На це запитання можна відповісти іншим: «А чи дійсно тандем зруйновано, можливо, він просто набув іншої форми?».
Погляньмо, на яку посаду переходить Медведєв – заступника голови Ради безпеки. Оскільки, згідно з російським законом «Про безпеку», саме президент головує в цій структурі, то Медведєв стає заступником самого Путіна. Деякі політичні оглядачі вже встигли у цьому контексті назвати експрем’єра «неформальним віцепрезидентом». Хоча, за цим же законом, виникає певна правова колізія, оскільки у штатному переліку посад в Радбезі заступника голови немає – тільки голова, секретар, постійні члени і звичайні члени. З іншого боку, згідно зі статтею 13 того ж документа, президент затверджує положення про Раду безпеки. Тож теоретично Путін може без проблем внести посаду свого заступника. І так старий тандем заживе новим життям.
У цьому контексті варто звернути увагу на особу секретаря російського Радбезу, а ним є не хто інший, як Ніколай Патрушев. Той самий ветеран КДБ та інших радянсько-російських спецслужб, котрий вмочив свої пальці чи не в усі резонансні операції російського втручання закордоном. І це не тільки вбивство колишнього російського агента Олександра Литвиненка у Великій Британії чи контрабанда кокаїну з Аргентини. Це і підготовка вторгнень у Грузію та Україну, провокування заворушень у Молдові, операції впливу в усіх державах колишнього СРСР тощо.
Тож не варто відкидати, що «тандем» модернізується до «триндему». А оскільки Рада Безпеки курує питання безпеки, зовнішньої політики, ВПК і військово-технічного співробітництва, вона фактично має у своєму підпорядкуванні всі силові органи Російської Федерації. Тобто її вплив у нинішній Росії з її гіпертрофованим силовим блоком важко переоцінити.
Тепер, як і обіцялося на початку, повернімося до добровільної відставки з президентської посади лідера казахів Нурсултана Назарбаєва. У цьому контексті варто зазначити, що й після демісії він лідером бути не перестав. Назарбаєв фактично пожиттєво закріпив себе головою Ради національної безпеки Казахстану, якій попередньо було надано додаткові повноваження конституційними змінами. Тож він фактично залишив під собою весь силовий блок країни.
Припускаємо, що десь приблизно так само хоче вчинити й російський лідер. Наприклад, до Конституції буде внесено поправку, згідно з якою президент вже не мусить бути ще й головою Радбезу. Тож можемо припустити, що з 2024 року ця посада довічно закріпиться за Путіним, і там він уже не буде обмежений ні двома каденціями, ні необхідністю зважати на міжнародні договори.