19 червня ФК «Карпати» представили нового наставника – хорвата Ігоря Йовічевича. Традиційно у вболівальників клубу виникло одне логічне запитання – наскільки довго новий тренер затримається на своїй посаді? Адже його попередники після відходу Олега Кононова у 2011 році не затримувалися більше, ніж на рік. До речі, сам білорус встановив своєрідний рекорд – Кононов протримався на посаді головного тренера «Карпат» аж три сезони.
Новітня історія львівського клубу, який роками вважався найсильнішим на Західній Україні, безперервно пов’язана з частими змінами тренерів. Неодноразово ці історії мали скандальний характер. За 13 років президентства Петра Димінського «Карпати» 22 рази оголошували про нового наставника. Не став винятком й попередній сезон, в якому головний тренер львів’ян пропрацював всього рік.
Карусель тренерів
Відколи Петро Димінський улітку 2001 року став президентом ФК «Карпати», клуб так і не зміг зав’язати тривалих стосунків із жодним спеціалістом. Двічі за час президентства Димінського клуб очолював Мирон Маркевич. Однак двічі його вистачало не більше, ніж на один сезон.
Через каруселів тренерів «Карпат» у першій половині 2000-х рр. перейшли Володимир Журавчак, Валентин Ходукін, Лев Броварський, Іван Голац, Олександр Іщенко, Юрій Дячук-Ставицький. При чому деякі з них кілька разів приходили на недовгий термін і знову йшли.
Серйозним претендентом на «руку і серце» «Карпат» був хіба що Олег Кононов, якому вдалося протриматися в клубі три роки. Білоруського спеціаліста обожнювала команда, а львівські фани не втомлювалися зізнаватися тренеру у своїх симпатіях.
Повагу та любов вболівальників Олег Кононов заслужив недарма, адже саме під його керівництвом команда двічі посідала п’яте місце у турнірній таблиці УПЛ і отримувала шанс грати в Єврокубках.
2010 рік став одним із найкращих у новітній історії «Карпат». Улітку 2010 року «Карпати» за підсумками двох ігор пройшли у вирішальному раунді плей-офф ліги Європи турецький «Галатасарай» і потрапили до групового етапу турніру, де «Карпатам» випала «група смерті»: «Боруссія» (Дортмунд), «Севілья» та ПСЖ. Львів'яни тільки вдома демонстрували футбол на рівні з сильними суперниками: 3:4 з німецькою командою (єдиний матч у сезоні 2010/11, коли майбутній чемпіон Німеччини «Боруссія» пропустила аж 3 м'ячі), 0:1 з іспанцями та 1:1 з французами. На виїзді «Карпати» не забили жодного м'яча.
Неймовірно, але вже за рік «dream team» Олега Кононова волочилася у хвості Прем’єр-ліги, а сам улюбленець львівської публіки подав у відставку після програшу київському «Арсеналу» з рахунком 3:0. У футбольних колах говорили, що увесь цей час Кононов працював під шаленим тиском, а керівництво клубу дозволяло собі вказувати наставнику, кого виводити на поле, а кого – ні. З цього часу у «зелено-білих» розпочався занепад, з яким не вдається справитися й до сьогодні.
Новий сезон – новий тренер
Після відходу Кононова «Карпати» вже увосьме змінили головного тренера. Клуб переслідувала поразка за поразкою, команду покидали кращі гравці, неодноразово виникали проблеми із виплатою зарплат. Після ще одної розгромної поразки тренерів або звільняли, або вони самі йшли. Незмінним був хіба що Юрій Дячук-Ставицький, який роками працював у структурі клубу і виступав у ролі своєрідного кризового менеджера.
За останні три роки клуб не знайшов ні другого Маркевича, ні тим більше ще одного Кононова. По кілька місяців на тренерському містку «Карпат» попрацювали Володимир Шаран і Павло Кучеров. Останній навіть судився з клубом за розірвання контракту в односторонньому порядку. Європейський арбітражний суд прийняв рішення на користь екс-тренера і зобов’язав ФК «Карпати» заплатити відступні за 11 місяців, згідно з укладеним контрактом.
Тоді ж Павло Кучеров розповів футбольній громадськості, наскільки нелегко було працювати у «Карпатах», як керівництво клубу нав’язувало невідомих гравців, як Петро Димінський вказував, кого випускати на гру, як керівництво вдавалося навіть до шантажу. Доволі принизливим був процес розрахунку, коли Кучеров, за його словами, ледве не переслідував керівництво, аби йому виплатили зарплату.
Не дивно, що призначення на посаду головного тренера болгарського спеціаліста Ніколая Костова у Львові прийняли доволі прохолодно. Попрацювавши з «Карпатами» рік, Костов не зміг організувати добру команду і налагодити гру. Спеціалісту заважали постійні ротації та конфлікти між керівництвом клубу та гравцями. Зокрема, головна зірка тодішніх «Карпат», іспанець Лукас, вимагав у керівництва більшої зарплати. У результаті гравця віддали на правах оренди в «Динамо», а у 2013 році іспанець перейшов у грецький ПАОК.
Із Костовим «Карпати» завершили сезон на 14 місці, ледве врятувавшись від вильоту з першого дивізіону України. Після поразки в Ужгороді, де «Карпати» поступились місцевій «Говерлі», Ніколай Костов подав у відставку. Догравати сезон з командою традиційно став Юрій Дячук-Ставицький. І традиційно клуб готувався представити нового тренера перед початком нового сезону.
«Я знав, куди йду»
Призначення на пост головного тренера Олександра Севідова, який провів перед тим сезон у закарпатській «Говерлі», було доволі неоднозначним. Севідов не лише не продемонстрував жодних успіхів з командою Ужгорода, більше того, «Говерла» за результатами року повинна була залишити Прем’єр-лігу. Лише дискваліфікація «Кривбасу» дозволила ужгородцям продовжувати виступи в елітному дивізіоні.
Зрозуміло, що з таким бекграундом Севідова у Львові прийняли, м’яко кажучи, скептично. Від нього, як головного тренера, ніхто не очікував високих результатів, адже метою «Карпат» ось вже кілька сезонів поспіль було утриматися на плаву у Прем’єр-лізі. Тренер прийшов до клубу у нелегкий час: по завершенні сезону керівництво клубу прийняло сенсаційне рішення – виставили на трансфер 19 гравців, серед яких були такі старі «карпатівці» як Кополовець, Мілошевіч, Зеньов, Худоб’як. Натомість до клубу прийшов цілий десант гравців з розформованого «Кривбасу»: Федорчук, Пашаєв, Бартуловіч, Льопа.
Сезон під керівництвом Севідова запам’ятався несподіваною перемогою «Карпат» у матчі з «Шахтарем» 3:2 та розгромом на виїзді «Дніпра» 4:1. Головний тренер справився зі своїм завданням: «Карпати» у цьому сезоні не виглядали зовсім безнадійно і завершили рік на 11 позиції турнірної таблиці.
Про те, що Севідов покине «Карпати», стало відомо наприкінці травня з твітера відомого футбольного коментатора Віктора Вацка. Екс-віце-президент «Карпат» був щиро здивований таким рішенням керівництва клубу і додав, що «не заздрить наступнику Севідова». Сам Севідов не розповів деталей свого звільнення, лише натякнув, що у клубі нічого не змінилося.
«Відповім словами Валерія Івановича Яремченка. Він давно знайомий з Петром Петровичем Димінським, раніше у нього працював. Так ось, Валерій Іванович мені сказав: «Саша, ти знав куди йдеш». Краще за нього на ваше питання я не відповім», - прокоментував Севідов виданню «Футбол 24».
Клуб і головний тренер розірвали трирічний контракт за згодою сторін.
Нове знайоме обличчя
Наступним головним наставником «зелено-білих» став хорват Ігор Йовічевіч, який працює у структурі «Карпат» з 2010 року. Раніше хорватський спеціаліст підписав з львівським клубом 5-річний контракт на посаді трансферного директора. Свого часу саме Йовічевіч привів у «Карпати» Грегора Балажица, а також іспанця Лукаса. Хоча загалом трансферна політика Йовічевіча і Дедишина не виявилася вдалою, адже багато гравців так і не затрималися в основі команди.
Останнім часом 41-річний Ігор Йовічевіч тренував молодіжний склад львівських «Карпат», який часто показував кращу гру, ніж основа.
До речі, хорватський спеціаліст ще не отримав відповідної ліцензії, аби стати повноцінним наставником клубу. До цього часу, розповів генеральний директор клубу Ігор Дедишин, його представлятимуть як виконувача обов'язків головного тренера.
«Зараз він навчається на курсах центру ліцензування ФФУ і готується отримати ПРО диплом УЄФА. Відповідно до футбольних законів, тренер, який зарахований на такі курси, має право виконувати обов’язки головного тренера клубу. Саме з приставкою в.о. Ігор Йовічевіч буде керувати командою до того часу, коли він не отримає ліцензію. А далі – побачимо», - багатозначно додав Дедишин.
Головні тренери «Карпат», 2001-2014 рр.
2001 (липень) – 2002 (квітень) – Мирон Маркевич
2002 (квітень – червень) – Володимир Журавчак
2002 (червень – вересень) – Лев Броварський
2002 (вересень – грудень) – Валентин Ходукін
2003 (січень – вересень) – Іван Ґолац
2003 (вересень) – 2004 (травень) – Мирон Маркевич
2004 (травень – червень) – Юрій Дячук-Ставицький
2004 (липень – вересень) – Валентин Ходукін
2004 (вересень) – 2006 (червень) – Юрій Дячук-Ставицький
2006 (липень) – 2007 (квітень) – Олександр Іщенко
2007 (квітень – червень) – Юрій Дячук-Ставицький
2007 (червень – вересень) – Олександр Іщенко
2007 (вересень) – 2008 (червень) – Валерій Яремченко
2008 (липень) – 2011 (жовтень) – Олег Кононов
2011 (липень) – 2012 (січень) в.о. Юрій Дячук-ставицький
2012 (січень) – 2012 ( березень) – Володимир Шаран
2012 (березень) – 2012 (липень) – в.о. Юрій Дячук-Ставицький
2012 (липень) – 2012 (серпень) – Павло Кучеров
2012 (серпень) – 2013 (травень) – Ніколай Костов
2013 (травень) – 2013 (червень) – в.о. Дячук-Ставицький
2013 (червень) – 2014 (червень) – Олександр Севідов
2014 (червень) – в.о. Ігор Йовічевіч