У середу у міській раді Львова широкій громадськості презентували звіт по перевірці тарифу на проїзд у міських маршрутках.
Деякі громадські організації не вважають його об’єктивним та продовжують вимагати незалежних розрахунків, не довіряючи цифрам, представленим спілкою консультантів «Експерт-група». Свою позицію вони аргументують тим, що вихідні дані, надані експертам перевізниками, не є достовірні.
Окрім того, на їх думку, дані пасажиропотоку занижені, адже влітку немає студентів, а витрати перевізників завищені. Одна з організацій навіть закликає долучитись до альтернативного аудиту і провести повторні заміри восени.
***
Аудитори встановили, що вартість квитка, залежно від маршруту, коливається від 2,66 грн до 3,69 грн. Однак у цей тариф (загальний проїзд) не включена оплата за перевезення пасажирів-пільговиків. Перевізники мали б отримувати відшкодування від держави за перевезення пільговиків (виходячи з даних Держкомстату, що таких пасажирів є 40%), однак ці кошти їм часто не виплачують або виплачують не повністю.
Якщо ж рахувати тариф включно з пільговиками (оплачуваний проїзд), то обґрунтована вартість одноразового проїзду становитиме близько 5 грн.
Маршрут №10: 3,89 грн (загальний проїзд) / 5,19 грн (оплачуваний проїзд)
Маршрут № 49: 2,66 грн / 3,55 грн
Маршрут №11: 3,15 грн / 4,20 грн
Маршрут № 36: 3,69 грн / 4,92 грн
Маршрут №39: 2,73 грн / 3,64 грн
Повний текст аудиторського звіту можна прочитати на сайті Львівської міськради.
***
Для того, щоб дізнатись усі нюанси проведеного аудиту, ZAXID.NET розмовляв з керівником спілки «Експерт-група» Андріаном Фітьо. Експерт розповів про те, як проводились розрахунки, окреслив недоліки перших замірів, а також пояснив, чому діючий у місті тариф на проїзд – занижений.
Вихідні дані для аудиту (ціни на шини, акумулятори, зарплату водіям тощо) вам надали перевізники. Чи перевіряли ви ці цифри і чи взагалі є доцільність у такій перевірці?
Згідно з технічним завданням, яке ми отримали від міськради, для проведення аудиту було визначено тільки місяць, хоча такі дослідження зазвичай тривають щонайменше два місяці. На мою думку, місяць – це надто короткий термін і для розрахунків, і для досліджень. Тому проведений аудит можна розцінювати як щось початкове, від чого можна вже відштовхуватись у визначенні тарифу, а також як пілотне дослідження для написання методики, як проводити подібні дослідження. Тому ми не мали змоги перевірити вихідні дані, але, безумовно, це потрібно робити.
Як ви обирали маршрути для обстеження, а також дні, в які його проводили?
Законодавство регламентує різні підходи до досліджень. Окрім того, ми вивчали досвід колег та радились з експертами перед проведенням замірів. У технічному завданні зазначалось, що від кожного з п’яти перевізників має бути обрано по одному маршруту.
Перед тим, як брати участь у конкурсі на проведення аудиту (загалом у конкурсі брали участь 4 експертні групи – ред.), ми визначили по одному маршруту кожного перевізника – це №10 (АТП-1), №11 (ТзОВ «Міра і К»), №36 (ПАТ «ЛАТП 14630»), №39 (ТзОВ «Фіакр-Львів»), №49 (ТзОВ «Успіх БМ»).
В управлінні транспорту ми взяли паспорти на усі маршрути, вивчили їх і вибирали за наступними критеріями: маршрути, які потрапляють у вибірку, мають охоплювати різні частини міста, мати різний кілометраж, а також повинні бути задіяні різні види автобусів – як великі, так і малі.
Пізніше ми презентували цю вибірку громадським активістам. Звичайно, були питання по обраних маршрутах, але зважаючи на часовий фактор, вони не заперечили, щоб ми досліджували саме ці маршрути.
Перевірки проводились по разу у середу і у неділю.
То чи можна вважати результати аудиту репрезентативними та надійними?
Як пілотне дослідження, я вважаю, воно вдалось. Але, щоб отримати репрезентативні дані, треба проводити такі дослідження кожної пори року – влітку, восени, зимою, весною. Тоді громадськість зможе бачити тенденцію у зміні пасажиропотоків, цінах на паливо, на шини, акумулятори та інші речі. Тоді ці дані можна об’єднати і чітко назвати, яким повинен бути тариф.
Цьому одному заміру ми можемо довіряти, але щоб вийти на загальний тариф, то треба їх зробити кілька.
Як ви рахували пасажиропотік та кількість пільговиків?
Ми розраховували вартість загального та оплачуваного проїзду. Хочу зазначити, згідно з нормативними документами тариф визначається лише по загальному проїзду. Загальний проїзд – це тариф з врахування пільговиків, а оплачуваний – без пільгових категорій, тобто враховувались лише ті, хто оплачує проїзд.
Оплачуваний тариф ми розрахували лише з метою надання додаткової інформації.
У маршрутній таблиці обліковець зазначав, скільки пасажирів зайшло, в тому числі, скільки з них пільговики. Цифру пільговиків ми отримали від обласного держуправління статистики. Ми порахували і по різних маршрутах вийшло від 29% до 33% пільговиків. Ми заклали для всіх маршрутів 25% як середнє за рік, адже влітку пільговиків їздить більше, а взимку менше.
Щодо пасажиропотоку, то можна цілком прогнозувати, що на осінь та весну він зростає, а влітку і взимку падає. Тому для того, щоб знівелювати сезонний фактор, ми збільшили кількість пасажирів на 10%, а кількість пільговиків зменшили на 10%. Такі корективи у розрахунки ми внесли, проконсультувавшись з експертами.
Для того, щоб застосувати наукові методи для точного розрахунку відсотку пільговиків та пасажиропотоку в інші сезони, у нас не вистачало часу, тому ми використали метод експертних оцінок. Але повторюсь – для точного визначення тарифу заміри потрібно робити щосезону, тоді ми зможемо чітко визначити зміни в пасажиропотоці.
Перевізники і міськрада оперує результатами вашого аудиту як аргументом за підняття тарифів. Чи є на це підстави, якщо це лише єдиний, перший замір?
Як представник організації, яка здійснила аудит, можу сказати, що тариф потрібно піднімати навіть вище, ніж 3 грн. На нашу думку, цей тариф, що діє у Львові – занадто низький для підтримання рентабельності підприємства. Перевізники в результаті не мають джерел відновлення автопарку.
Загалом, нормативна методика для визначення тарифу, на нашу думку, є недостатньо коректною і дуже спрощено підходить до визначення тарифу. Вона передбачає відсоток рентабельності і його нам надали самі перевізники – 15%. Але це надто мало. Якби відсоток рентабельності залежав від нас, ми б встановили його значно вищим.
Окрім того, потрібно будувати прогноз вартості палива, шин та інших складових тарифу, адже економічні процеси коливаються: сьогодні ми маємо прибуток, а завтра – збиток. Тільки за сукупністю кількох періодів можна визначити, чи працювало підприємство рентабельно, чи збитково.
З іншого боку, тариф має розраховуватись із співвідношенням доходів та витрат. Я вважаю, якщо ми говоримо про підвищення тарифу, у нас повинна збільшуватись і заробітна плата. У Львові середня заробітна плата нижча, ніж по Україні. Повинен бути паритет між будь-якими витратами і доходами. Коли ми розглядаємо підвищення тарифів, ми маємо говорити про зміну доходів населення.
На вашу думку, чи не доцільно було б кожному перевізнику ввести свої тарифи, адже згідно з результатами аудиту, одні маршрути вийшли на тариф вище 5 грн, а інші – до 3 грн?
Можливо й доцільно, аби кожен маршрут чи перевізник мав свій тариф. Але ми як аудитори за це не відповідаємо.
Деякі громадські активісти кажуть, що аудит не може бути об’єктивним, адже за нього платять перевізники.
Аудит нам замовляла міська рада. Наскільки зрозуміло з технічного завдання, ініціатором проведення аудиту виступило управління транспорту Львівської міської ради. І грошей ми за нього ще не отримали.
Назвіть недоліки проведеного вами аудиту і які моменти потрібно врахувати на майбутнє?
У нас було мало часу, потрібно також спільно обговорити визначені для обстеження маршрути та дні. Також управління транспорту повинно було б визначити якісь критерії, згідно з якими аудитори проводитимуть дослідження, бо у нашому випадку кожна з аудиторських компаній, яка подавалась на конкурс, уже мала наперед представити маршрути, які досліджуватимуться.
Повинна бути міська методика, яка враховує нюанси нашого міста, яка регламентує, як проводити таке дослідження.