Апокаліптичні очікування Байдена провокують дискусії про повне зовнішнє управління України. Одразу скажу - у сучасному світі країни не можуть бути повністю суверенними – їх пов’язують міжнародні організації, союзи, фінанси. І ключове питання тут не в ступені суверенітету, а в тому чи на користь країні йде обмеження її суверенітету. От, наші сусіди зі Сх. Європи були під незрівнянно більшим зовнішнім впливом, ніж ми зараз. Під нещадну диктовку Брюсселя вони у 1990-х провели реформи і у підсумку стали … більш самостійними, ніж за часів «совка». А, наприклад, Албанія, Молдова, чи Білорусь довго дистанціювались від ЄС, або інтегрувалися з «рускім міром» і стали вразливішими. Закон тут простий – інтеграція у спільноту, де більше свобод, означає у результаті більшу свободу. І навпаки. Тому очікування від візиту Байдена оптимістичні: 1) перетасують уряд та кадри; 2) обговорять посилення української безпеки; 3) визначать стратегію змін, де основним буде боротьба з корупцією.
Звичайно, будуть і ті, хто говоритиме про «втручання іноземців у наші внутрішні справи». Але готовий побитися об заклад, що ці критики ніколи слова хорошого не сказали і про жодного вітчизняного політика.