Утворення на території Львівщини семи нових районів замість колишніх двадцяти – уже доконаний факт, попри протести частини політиків і громадських діячів. Як тепер функціонуватиме цей новий адміністративний устрій – і чому в останній момент межі нових районів змінювали? Поговоримо про це з керівником департаменту економічної політики Львівської ОДА Степаном Куйбідою.
Доброго здоров’я.
Давайте почнемо з того, навіщо взагалі було укрупнювати райони, яка мета?
Знаєте, я не втомлюся говорити про те, що реформа децентралізації – це одна із найпотрібніших і претендує на одну із найуспішніших реформ, яка проводилася за часи незалежної України. Зрозуміло, що непростим рішенням було для держави розпочати цю реформу. А ще більш складним рішенням є цю реформу закінчити.
Чому ми зараз про це говоримо? Логічно, що 25 жовтня в новий виборчий процес ми маємо зайти на новій адміністративно-територіальній основі. І дуже буде логічно, що ми всі нормативні документи приведемо у відповідність. Одною із таких тем декілька місяців тому були об’єднані територіальні громади, тобто укрупнення базових органів місцевого самоврядування. Другою темою для дискусій, звичайно, стало районування.
Взагалі чому виникла така ініціатива? Зрозуміло, що та адміністративно-територіальна основа, в якій ми жили – вона точно віджила своє. Тобто це такий – знаєте, може голосно буде сказано, але все ж таки пережиток радянщини, який станом на сьогодні себе не виправдовував.
Чому? Можете пояснити? Чому воно пережиток?
Друга річ, якраз коли ми говоримо про нормативні документи, ми керуємося документами, датованими 1989, якщо мені пам’ять не зраджує, роком. Тобто логічно, що це має бути приведено у певну відповідність.
От ви запитали, чому. Перше. Зараз ми маємо дуже чітко розмежувати повноваження. І це якраз є темою дискусії, коли ми говоримо про субрегіональний рівень. Тому що, говорячи про об’єднані територіальні громади, ми вже маєм досвід роботи таких об’єднаних територіальних громад. Ми розуміємо фінансове підґрунтя для виконання тих чи інших повноважень, ми розуміємо якісь потенційні больові точки, на які ми можемо вже превентивно будь-якими методами реагувати.
Натомість коли ми говоримо про субрегіональний рівень, ми сьогодні відповіли на питання, як має виглядати – тобто оця карта, яка є зараз перед нами. Але відповіді повноваження, які закріплені за цією адміністративно-територіальною одиницею, цієї відповіді ми чітко не маємо. І друге, що не менш є важливо – це фінансовий ресурс, тому що під будь-яке повноваження мають бути дані відповідні фінансові ресурси.
Якщо у вас цих даних немає, то який сенс малювати кордони і робити нові райони?
Якщо я правильно розумію логіку офіційного Києва, вони хотіли ці речі запаралелити у зв’язку з обмеженими часовими рамками. І десь це рішення, в принципі, є правильним. Тому що, знаєте, 25 жовтня – це насправді вже післязавтра, а всю нормативку, як мінімум, треба вже мати сьогодні і розуміння мати сьогодні. Тому що, як мінімум, беремо з банальних питань: кандидуючий на виборах має розуміти, на що він претендує і свою зону відповідальності. Виборець має так само розуміти, а що ж він обирає, щоби правильно зробити свій вибір.
Коли ми говоримо саме слово «децентралізація», це означає від центру, подрібнення. Тут ми насправді укрупнюємо райони.
Дивіться, якщо ми говоримо від центру – то це мова точно про об’єднані територіальні громади. Чому? Тому що якраз основний базис соціальних та адміністративних послуг буде наданий на цьому рівні організацій. І це є дуже слушно. І якраз держава дуже правильно зробила те, що перерозподілила фінансовий ресурс на користь об’єднаних територіальних громад.
Тому коли ми говоримо про оці послуги, про які ми часто дискутуємо так чи інакше в засобах масової інформації, – це якраз мова про об’єднані територіальні громади. Тобто я, наприклад, як громадянин, мене не дуже мало би цікавити, в якому районі я проживаю. Наприклад, ми з вами – львів’яни. Жили без Львівського району – і все було чудово. Правильно?
Ну так.
І тут ці речі не мали би впливати на наш побут. Ми маємо знати, хто є керівником нашої громади, хто є виконавчим апаратом і до кого ми маємо стукати за своєю послугою, в кого ми маємо вимагати.
А роль районів тоді яка?
Роль районів. Я пам’ятаю розмови, які велися на початку 2019 року. І якраз район – це було питання організації державної влади. Тобто поліція, судова система, фіскальні органи і так далі.
Тобто те, що підпорядковується державі, так?
Абсолютно слушно. І дуже логічно якраз було те, що районування – це була прерогатива держави. Якщо ж адміністративно-територіальний поділ базового рівня – тут все ж таки головним гравцем суб’єкт подання було обласні державні адміністрації на пару з обласними радами певний період часу.
Потім в обласних рад це забрали і уряд це сам зробив за них.
В кінці 2019 року забрали, слушно, – тут це питання повністю вів уряд. Але мушу акцентувати увагу на чому. Березень-квітень 2019 року, тоді ще Міністерство регіонального розвитку показало в межах Львівщини конфігурацію з п’яти районів. Багато тоді було дискусій, обласні адміністрації були зобов’язані провести відповідні як публічні консультації, так і роботи в так званих міжвідомчих робочих групах. Порядка трьох місяців ця робота тривала, і в кінці літа минулого року ми поїхали до Києва з пропозицією в шість районів – тоді добавився ще Стрийський район, якого ще станом на початок року міністерство не бачило. Непроста насправді видалася дискусія в міністерстві – але, тим не менше, концепція з шести була не затверджена, але погоджена. Неофіційний певний жест.
Все би було добре, але пам’ятаємо початок цього року, коли були палкі дискусії навколо об’єднаних територіальних громад. Відповідно, ми мусіли знову заходити в цикл нових обговорень. Кабінет Міністрів, зі своєї сторони, також почав цю дискусію. І тоді ряд експертів – і народних депутатів, і представників профільного міністерства – не відкинули варіанту того, що може бути утворено у межах області сім районів. Тобто про сьомий район ми зараз говоримо про прикордонний…
Яворівський.
Яворівський район. Так, як вони стверджували відповідно до методики, яка була запропонована Кабінетом Міністрів ще на початку реформи. Тобто методично цей район є допустимий.
Але дивіться, що для мене особисто є дуже важливо – якраз розмежування повноважень. Тому що ми говоримо, що мусить бути якась одиниця – Львівський район. Станом на сьогодні ми не маємо відповіді на два запитання. Перше запитання – яку функцію він буде виконувати? Друге – за які гроші він буде функціонувати?
Очевидно, за державні?
Очевидно, якщо почитати ті матеріали, які сьогодні оприлюднюють, то мова йде про те, що фінансовий ресурс має бути за рахунок комунальних підприємств, їхньої оренди чи їхнього заробітку. Це, на моє переконання, виглядає доволі невпевнено. Чому? Тому що є питання вторинної медичної допомоги. Хто має виконувати цю компетенцію? Об’єднана територіальна громада – базовий рівень? Ну сумнівно, що вона таку річ потягне. Субрегіональний рівень? Десь логічніше. А за які гроші? Загальна спеціальна середня освіта – так само питання. Інклюзія? І таких питань можемо задавати насправді дуже багато.
Якщо ж це було зроблено свідомо – такий великий спектр компетенцій, а грошей нема, – то ми насправді в січні 2021 року стикнемося з колосальною проблемою врегулювання цих відносин.
А ви доносили якось своє бачення до уряду? Я так розумію, ви достатньо критично налаштовані.
Звичайно, ми дуже багато провели консультацій. Я особисто старався максимально багато від себе дати тих ініціатив, які би були спрямовані якраз на вирішення цього питання. Дуже така міцна позиція є в голови ОДА, який неодноразово на зустрічі з народними депутатами це питання піднімав. Відтак ми розуміємо, що ще є певний запас часу для того, щоби це вирішити, але насправді дуже обмаль.
Ви маєте на увазі питання фінансування. Але межі компетенцій…
І компетенцій, і фінансування.
Але межі вже є узгоджені, так? Остаточні.
Так. Вони є підтримані відповідним документом.
Ця карта достатньо дивно виглядає. І в останній момент – це навіть не на початку 2020 року, а буквально за кілька днів – змінювалася. Раву-Руську чомусь включили в Львівський район. Тепер Львівський район – на всю територію області: від Рави-Руської до Перемишлян. Натомість Бірки, які прямо межують з Брюховичами, зі Львовом – це чомусь Яворівський район. Яка логіка?
Я не буду братися критикувати роботу Кабінету Міністрів, бо це, як мінімум, некоректно. Але мушу констатувати один факт.
Тобто це люди в Києві сиділи малювали?
Зрозуміло. Тобто суб’єктом подання був Кабінет Міністрів. Але на чому мушу акцентувати (бо я це дуже різко відчув в межах Львівської області, і так само про ці речі зі мною ділилися колеги з сусідніх областей) – це такий, знаєте, неприємний політичний присмак у цій історії. Зрозуміло, що він був тонований якраз виборами, які вже ось-ось у нас відбудуться. Тобто оці політичні коливання так чи інакше вплинули.
Але, якщо можна, я зроблю крок назад у частині повноважень. В 2019 році ми в межах круглих столів говорили про те, що тут тільки є функція держави – організація, так чи інакше, органів державної ради. Якщо це дійсно так, тоді ця карта на 90% є доволі адекватною і може функціонувати.
Що важливе обговорювалося тоді і про що не говорять зараз? Це наглядова функція держави в цій всій історії. Чому вона важлива? Держава зараз перерозподіляє свої повноваження, компетенції і багато делегує на низ. В тому і філософія децентралізації. І я це підтримую. Але коли ми даємо якісь повноваження (ми дали ресурси, це другий плюс), ми маємо наглядати, як же це буде виконуватися. Тобто ми ж не можемо зробити якусь правову вакханалію, правильно? І тоді була запропонована дуже хороша інституція – префектури. Це європейська практика. Тобто це якраз та компетенція, яка свого часу була забрана від прокуратури – тобто загальний нагляд.
Це фактично ті самі голови РДА, так?
Ну, не зовсім. Якщо ми говоримо про нагляд у відношенні до органів місцевого самоврядування …
Змінюються повноваження.
Це вже не зовсім реалізація тієї чи іншої державної політики. Пригадайте, наприклад, коли прокуратура ще мала ті повноваження, про які ми зараз говоримо, наприклад, банально сесію обласної ради дві каденції тому. На такій сесії завжди був прокурор, який у разі прийняття того чи іншого рішення радою висловлював свою позицію – що воно відповідає чи не відповідає. Це був порядок. Зараз же ж, на превелике щастя, діюча каденція обласної ради є коректною у своїх діях, на мою оцінку.
Є різні точки зору.
Я не є глибоким експертом з юридичної точки зору, бо я все ж таки економіст. Але можемо звернути увагу – наприклад, ми сьогодні згадували Раву-Руську. Або там так само були моменти по інших органах місцевого самоврядування, коли вони приймали парадоксальні рішення, які не відповідають їхній компетенції.
Ви маєте на увазі, що ці нові префекти чи голови оцих нових районів будуть наглядати за цим, так? І матимуть право вето.
Так. Тому що погодьтеся, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення вступити в СОТ чи вступити в ООН – це ж не його компетенція. Але такі кейси по Україні були, і ми дуже багато бачили в засобах масової інформації.
А для цього функції ЛОДА як обласної адміністрації недостатньо, щоби впливати на такі рішення місцевих органів?
Цю функцію можна реалізовувати через обласні державні адміністрації. Але, знову ж таки, ми маємо тоді вносити зміни в діючі документи і давати обласній адміністрації цю компетенцію, підкріплювати її фінансово. Але що важливо? Багато розмов експертів зводилися до того, що якщо не буде цієї ланки субрегіонального рівня, так званих районів з точки зору самоврядності, то ці компетенції потрібно підняти до обласних рад.
Тоді дуже логічним є крок, що при обласних радах будуть повноцінні виконкоми. Тоді постає інше питання – якщо є обласна рада з компетенціями, з фінансуванням, з виконкомом, тоді що ж залишається за обласною адміністрацією?
Ну, обласна адміністрація – це фактично виконком. Тільки просто інше підпорядкування.
Так, але це трошки різні гілки влади. Відповідно, як мінімум, на початку ми отримаємо політичний конфлікт. Для побудови правильної регіональної політики цього дріб’язкового політичного конфлікту точно не треба. Дії мають бути узгоджені, консолідовані, і має будуватися та чи інша політика. Я неодноразово говорю сьогодні про повноваження. Бо якраз, на моє переконання, ці повноваження станом на сьогодні є не розмежовані. Відповідно, це бомба: ми сьогодні тільки чуємо, як вона тікає, але вона скоро може вибухнути.
А дивіться, про ще одну бомбу. Оскільки ці нові райони формувалися не просто два райони злили докупи, а, я так розумію, по живому, по районах йшли. І коли ми говоримо про комунальне майно районної ради, то як будуть розбиратися, якщо раніше воно якійсь одній раді належало, а зараз – невідомо якій, бо ту територію розділили між двома районами. Як це буде юридично?
Ми точно наступного року будемо в так званому перехідному періоді. Навіть візьмемо приклади, коли утворювалися ті чи інші об’єднані громади в межах області. Тобто перший рік – це був той рік, коли ми були першопрохідцями в тих чи інших процедурах регуляторних. Зокрема, набивали якісь шишки, передавали повноваження, майно і так далі. І тут ця історія, я переконаний, повториться. Тобто ми будемо на тому етапі, що юридично старі органи чи самоврядності, чи державної влади будуть. Будуть утворені нові. Відповідно, якраз оця процедура передачі повноважень і передачі навіть майна – те, що ви згадали, це буде доволі таки серйозним викликом.
Бачите, ми про це говоримо – і це знову питання компетенції. Тому що якщо на рівні району якоїсь компетенції нема, тоді ми дивимося, чи це передавати на таку саму одиницю район-район, чи це потрібно буде передавати нижчому чи вищому органу.
Йшлося про те, що в цих районах буде своя поліція, суди, наприклад, держгеокадастр. Як це? Це скорочуються суди – їх просто буде менше? Менше відділків поліції? Менше всього, так?
Дивіться, мова не йде про те, що ми щось різко беремо і скорочуємо. Мова йде в першу чергу про управлінський апарат. Там, на моє переконання, станом на сьогодні їх точно є забагато. І якраз в цьому питанні оптимізація – це якраз, мабуть, наш шлях.
Ви маєте на увазі скорочення – скорочення чиновників, скорочення поліцейських, суддів.
Так, але знову ж таки акцентую: це якщо ми говоримо про управлінський апарат. Якщо ж ми говоримо про виконавчу складову будь-якої зі структур, то, на моє переконання, політика скорочення тут точно буде згубною.
Ми маємо правильно будувати мережу. Тобто якщо ми говоримо про мережу на рівні об’єднаних громад, то це та соціально-адміністративна інфраструктура, про яку ми говоримо: садочки, школи, центри надання адміністративних послуг і так далі, і так далі. Якщо ж ми говоримо про райони, то якраз ця мережа надання опцій держави, будь-яких, про які ми зараз говоримо, вона так само має надаватися оптимально. Тобто концентрація ресурсів і людських, і фінансових.
Ми там зачіпали, навіть починали з того, що от вибори до районних рад. А вони відбудуться 25-го? Ви вважаєте, це можливо буде провести? Це в Конституції є.
Звичайно, вибори оголошено. І в постанові, яка стосувалася безпосередньо районування, якщо мені не зраджує пам’ять, там уже в прикінцевих положеннях якраз було озвучено те, що Центральна виборча комісія має пройти ідентичну процедуру оголошення виборів, як це зараз буде по об’єднаних громадах чи по обласних радах.
Ще хотів запитати стосовно Львівського району. От є Львівський район, але в нас в місті є райони – Сихівський, Франківський. Це якось…
Ні, це трошки різні речі. Абсолютно. Тобто ці райони, які є в межах міста Львова, – це прерогатива органу місцевого самоврядування, міської ради компонувати ці всі речі. Тобто це їхні повноваження.
Тому що в нас районних рад немає в місті.
Так. В тій частині, в якій вони реалізовують свої функції самоврядності. Ці райони, про які ми говоримо, – це трошечки інакший рівень.
Ще важливі є оці адміністративні послуги для мешканців. Це все чудово – надавати в самих ОТГ, в об’єднаних територіальних громадах. Але гірські райони – наприклад, в суд поїхати чи в лікарню… Як?
Дивіться, я це називаю децентралізаційний цербер. Коли є така своєрідна підміна понять у цьому плані. На чому вона базується? Псевдо-експерти або ті, хто не до кінця вичитував основні положення децентралізації, говорять про те, що якщо нас укрупнюють в якусь ОТГ чи нас укрупнюють в той чи інший район, то це від нас забирають садочок, школу, суд, землю, дороги, світлофори. Будь-що.
Ну, садочок – ні, але суд – так, я так розумію?
Мова якраз іде про те, що ми маємо вибрати той найкращий шлях, яким має бути доставлена ця послуга до жителя.
Це ж просто цифри: було 20 судів – стане 7 судів. Їх менше.
Ні, не факт. Це абсолютно не факт, що було 20 судів – стало 7 судів.
Тобто вони можуть залишитися?
Вони можуть залишитися. Це вже є окрема частина – питання побудови судової системи в межах області. І тут якраз якщо ми подивимося на приклади діючої судової системи, нема такого, що один суд в одному районі. Тут, як правило, є так звані перехресні зв’язки. І не завжди та чи інша судова система може бути побудована виключно в межах одного району. Тобто як мінімум перший ризик тут – це корупційний точно. Ці речі так чи інакше будуть перетинатися.
Я так розумію, наступний рік у нас буде достатньо веселий, так? І незрозумілий з цими речами.
Ви знаєте, тут насправді ми з вами поки що гадаємо на кавовій гущі. Чому? Якщо все ж таки уряд спільно з парламентом покажуть нам цю дорожню карту – як ми передаєм компетенції, за які гроші ми функціонуємо, які депутати в яку раду і так далі – тоді в нас якраз проблем ніяких не буде.
Тоді в нас буде виключно одне питання: а наскільки ж ми якісні виконавці? Наскільки ми зможемо цей процес організувати? Якщо ж ми будемо йти 25 жовтня у виборчий процес і не будемо розуміти, що ми обираємо – тоді точно колапс.
Ясно, добре, дякую. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був керівник департаменту економічної політики Львівської ОДА Степан Куйбіда. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що дивитеся і читаєте ZAXID.NET.