Жили-були Артем і Сергій. І будували вони бізнес по цеглинці. Називають його соціально відповідальним бізнесом, який працює чесно та працевлаштовує селян, платить податки. Вони називають себе професіоналами. І розвивають екотуризм у невеличкому селі Красів у Миколаївському районі. Вони – найбільший тюбінг-парк в Україні «Їжак – парк», куди ви, ймовірно, приїжджали взимку. Сьогодні цей проект виглядає чудово.
Проте найближчі їх сусіди – селяни Красова – найменше їм вірять та найбільше бояться.
Чому?
Частина земель парку розташована на сінокосах людей. Виділяючи землі, Держгеокадастр не врахував, що вони не були вільними.
Очевидно юристи використали поширену в Україні схему, за якою через суд можна зобов’язати Держгеокадастр розглянути питання приватизації землі.
Цікаво, що всі позови щодо цих ділянок були однаковими і поданими від різних фізичних осіб з різницею у тиждень-два.
Саме ці фізичні особи різними шляхами передали право власності або користування «Їжак-парку».
Відтак, є ймовірність, що ці люди підставні, і представляли інтереси «Їжак-парку», а не свої приватні.
Зовні, звісно, виглядає, що «Їжак-парк» нічого не порушив. Лише юристи вміло скористалися відомою схемою приватизації землі.
Мешканці вирішили звернутися до правоохоронних органів.
Відтоді їм почали погрожувати, залякувати і пробувати підкупити. Чому? Якщо «Їжак-парк» чесно та законно отримав свої землі?
Зараз «Їжак-парк» звертається до влади ОТГ (а Красів є частиною Тростянецької ОТГ) з проханням виділити 5 га лісу. Їм не виділяють без громадських слухань.
А мешканці тепер – проти.
Отож, 7 кроків, як в такій ситуації бізнесу зіпсувати свою репутацію:
1. Залякуйте і підкуповуйте
«Будемо вивозити вас в ліс по одному»
Візьміть своїх друзів, таких же хамовитих «ділків», приїдьте до лідера ініціативної групи додому. Йому має бути страшно. Зламаєте його – зламаєте всіх. Обступіть його четверо. Кажіть, що вам нічого не завадить «рішати діла», і на нього чекає біда, якщо буде пхатися.
Передайте через своїх знайомих активістам меседж, що будете вивозити їх в ліс по одному. Вони настрашаться.
Хто не сприйме погрозу – можна заплатити по 200 гривень або подарувати сіно. 100 тюків, не менше.
На громадських слуханнях селяни, опустивши очі додолу, – підніматимуть руки «за» виділення лісу в оренду.
2. Знецінюйте
«Ви учілісь в калєг за парєбріком»?
От уявіть, ви їх залякували, сіно дарували, а активісти ніяк не заспокояться.
Мало їм.
Вони залишили на вашій публічній сторінці компанії у фейсбуці відгук про залякування і те, що в селян забрали право користуватися землею. Тут треба одразу рубати таку негідну поведінку.
Знецінювати треба не аргументи, а конкретних людей, які ці відгуки залишають. Зберіть всю інформацію, яка є про цю людину: фото, соцмережі, де працює, що їсть. Знецінюйте її людські та професійні риси.
Наприклад, якщо активістка, яка залишила коментар – фахівець з комунікацій – її треба назвати «недожурналіст».
Обов’язково скажіть, що вона навчалася у журналістів «за парєбріком».
Якщо раптом вона запостить відео, де ваш власник погрожує активістам («будете їсти всі заяви, які писатимете у правоохоронні органи») – всіляко висміюйте це.
Напишіть, що відео не в такому відеоредакторі. Яке значення має доказ, якщо він не в такому відеоредакторі зроблений? Правильного, Н-І-Я-К-О-Г-О.
Якщо ж вона взагалі сміливості набралася і опублікувала документ, який свідчить про те, що на момент приватизації земель вони не були вільними, а були в користуванні – тут те саме, що й з «недожурналістом». Просто напишіть, що це «недодокумент».
Все, ви перемогли.
3. Не відповідайте на запитання
«Ми социально убогім ботам нє атвечаєм»
Сторінка у соціальних мережах вашого бізнесу – тільки ваша. Ви маєте право робити там все, що хочете.
Якщо мешканка села запитала вас, скільки податків ваш бізнес залишає селу – напишіть їй, що соціально убогим ботам ви не відповідаєте. Тут і говорити нема про що. А особливо, якщо ви не знаєте цю людину особисто. Краще напишіть їй, який ви крутий – і «мастєр спорта, і управляющій, і вапшє састаялся в жизні».
А якщо знаєте людину особисто, але вона неактивний користувач соцмереж – скажіть їй, що коментар від її сторінки «це схоже на лайно».
4. Звинувачуйте
«Ви бабкі атрабативаєтє, палітічєскій заказ»
Правильно. Активістів, які працюють, щоб просто все було справедливо – не існує. Всі хочуть на мажоритарку. Або хоча би в ОТГ.
Чи ще гірше – їх точно найняв якийсь опоблок, щоб знищити чесний, соціально відповідальний бізнес в Україні, який дає роботу селянам. І платить 800 грн податків в місцевий бюджет на рік (!) (до речі, саме такий розмір податку і зафіксовано у відкритих даних).
Нічого особистого, палітічєскій заказ.
5. Замовте поганеньку джинсу
Доларів 100-200, і всі ваші проблеми, конфлікти і неможливість взяти ліс в оренду без громадських слухань – вирішені.
Попросіть журналістів взяти коментар в активістів – і наприкінці кожного їх речення треба написати «не надали жодних доказів».
Про вас мають писати тільки позитивно, і вам мають вірити на слово.
І скажіть їм – щоб в жодному разі самі не йшли нічого перевіряти. Вам ж не розслідування треба.
6. Закидайте їх скаргами
Тяжкі селяни попалися? Не здаються і не бояться? Переходьте до важкої артилерії. Понаписуйте на них скарг у всі можливі інстанції. Приходьте міряти їх ставки, паркани і землю під хатою.
Один тиждень – одна перевірка. Не менше. Вони мають бути настільки зайняті своїми проблемами, щоб не мати часу займатися тим своїм активізмом.
Під час чергової перевірки зріжте шлагбаум, встановлений зусиллями громади, який не дає фізично красти ліс.
На фото – всі люди, які прийшли на збори села щодо колективного звернення у суд. Більшість з них втратили свої сінокоси
7. І головне. В жодному. ЖОДНОМУ. ЖОДНОМУ! Разі не беріть на роботу фахівця з комунікацій
Нарадить вам всіляких дивних речей. Немає зараз нормальних комунікаційників. От кому треба оте:
А) Коли є будь-який конфлікт з мешканцями чи активістами і особливо, коли вони об’єднані – погрожувати = одразу програти.
Навіть якщо в людей, яким ви погрожували, немає доказів, бо вони не ходять з камерою на своїх подвір’ях – ви все одно програли. Хоча б тому, що робили це. І ви і вони знають, що це було.
Б) Окрім того, люди бояться, що погрози стануть реальністю. Тож вони роблять ці історії публічними, хоча б тому, щоб себе захистити.
В) Уявіть, що думає людина, яка про конфлікт не знає, але вирішує приїхати до вас відпочити. І читає отакі ваші реакції на конструктивні зауваження та звичайні запитання про податки?
Не дуже я хотіла б приїхати на вихідні відпочивати, а мені управляючий бізнесом на місці сказав би, що я соціально убога.
Г) Якщо місцеві ставлять вам публічно запитання у розділах відгуків ваших сторінок – варто відповісти публічно. Ваша відповідь залишиться там назавжди. І «лайно» від вашого імені у коментарях псуватиме імідж саме вашого бізнесу, який ви так складно будуєте.
Д) Публічно вибачитися і ніколи цього більше не робити.
Організувати відкриті, публічні збори, де презентувати варіанти вирішення конфлікту і перспективний план розвитку територій. Якщо потрібна згода на оренду лісу – показати вигоду селян від цього, а не 800 грн податку у місцевий бюджет.
Якщо в селян є питання до приватизації землі, і ви впевнені, що на 100% законно її придбали – разом з людьми, місцевою владою, Держгеокадастром з’ясуйте, як так сталося, що в людей забрали сінокоси. Якщо в цій ситуації немає вашої вини і Держгеокадастр справді зі своєї винятково доброї волі перевищив повноваження і виділив невільні землі саме вам, а потім ще раз і ще раз – у суді відповідатиме він.
Відновлювати довіру доведеться довго.
Витяг із погосподарської книги, який фіксує, що на момент виділення земель Держгеокадастром – вони не були вільними. Таких витягів є 10
Слухайте, ті комунікаційники нічого не знають. Ви точно ліпше знаєте. Сторінка вашого бізнесу, де у відгуках більше негативу, ніж позитиву – це успішна комунікаційна стратегія.
Все, тепер ви можете проводити тренінги :)
P.S. Щодо доказів. Усі докази, які підтверджують використання схем, разом з юристом готові демонструвати. Багато з них - у відкритих даних. Вони також збираються для правоохоронних органів.
Я – сторона конфлікту. Саме тому цей текст не є журналістським поглядом збоку, а є поглядом зсередини.
У цьому селі живуть мої рідні, і я в майбутньому збираюся також там жити. І я не кандидатка на окрузі і на місцеві вибори до ОТГ також не піду.
Про всяк випадок