«бывшая Украина», «сами в себя стреляли на майдане», «война против своего народа», і апофеоз цього – цей ідіотський дитячий показ мод «дети против войны», де під примітивно-мілітарну музику «Україна» чинить самогубство під гигикання «дорослих у залі»… ви помітили, як роспропаганда прагне самій собі довести, що Україна воює проти самої себе, що вона сама себе знищує, що матушка-Росія тільки з горем «спостерігає» за самогубством «колишньої України»?
Це вже страх. Страх «прийти і врятувати», але й страх воювати проти, страх бачити в Україні «брата», але й страх бачити ворога. Страх бачити в нас СУБ’ЄКТА, хоча б якогось, дружнього чи ворожого. А тому - відчайдушна війна проти нас, відчайдушна спроба навмисного вбивства, яку вони прагнуть замаскувати під самогубство! «Потерпілий сім разів кинувся спиною на ніж».
Але все це тільки захисний синдром, коли ти хочеш переконати, що незручний для тебе суб’єкт під назвою Україна – насправді фантом, чорна діра, або ось-ось нею стане, розвіється як страшний сон, як фата-морґана. І ти вже не можеш ані його прийняти, ані його знищити, -- і в очі ти йому подивитися боїшся, вже боїшся назвати його братом, ще більше боїшся назвати його ворогом, тобі зручніше витіснити його в несвідоме, зручніше уявити, як воно саме себе знищить, що його насправді немає, що це сон, гіркий сон, який скоро розвіється. Але ж не розвіється.