У Великобичівській громаді на Закарпатті рішення у кризових ситуаціях часто починаються не з оформлення документів, а з розмови із фахівцями Центру надання соціальних послуг. Це місце, куди батьки звертаються у складні моменти життя, щоб діти могли залишатися в сім’ї, ходити до школи й жити у звичному для себе середовищі, а родини – не залишалися наодинці з втратою, тривогою чи виснаженням.
З чого починається допомога
Центр створили у липні 2022 року – після об’єднання громад і передачі повноважень із районного рівня. До цього тут фактично діяла лише одна послуга – догляд вдома. «Ми починали з мінімального складу – директор, фахівець соціальної роботи і соціальні робітники. Але з часом стало зрозуміло: потреби громади набагато більші», – розповідає директор Центру Василь Тафій.
Нині Центр надає послуги інформування та консультування, догляду вдома, екстрено-кризового втручання, соціального супроводу сімей у складних життєвих обставинах, а також супроводу сімей, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. З початку 2025 року тут працює і фахівець із супроводу ветеранів.
Коли сімейна форма – найкраще рішення
Окремий і водночас один із найскладніших напрямів роботи Центру – підтримка сімейних форм виховання. У громаді діє дитячий будинок сімейного типу, а також є родини, які готуються взяти дітей під опіку.
«Дитина не одразу довіряє. Часто вона перевіряє дорослих: чи вони справді залишаться, чи це знову тимчасово. І в цей момент підтримка потрібна не тільки дитині, а й дорослим», – пояснює Василь Тафій.
Тому підтримка сімейних форм виховання – один із найефективніших способів, щоб діти росли у безпечному й знайомому середовищі, отримували любов і турботу дорослих. Саме завдяки такій підтримці родини готові брати на себе відповідальність за виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки, і створювати для них справжній дім.
Подружжя Мачек – Назар та Василина – довгий час міркували про те, аби всиновити дитину. У них двоє біологічних дітей – дівчинка, якій 10, та хлопчик, якому 6. Процес оформлення необхідних документів розпочався у 2022 році, і вже менш ніж через рік вони вперше зустрілися із Даринкою, яку всиновили у 2023 році.
Як зізнається Назар, найскладнішим було не процес збору та підготовки документів чи знайомство дітей, а період після всиновлення. У дівчинки були труднощі з адаптацією, сном та харчуванням. Складно було і у спілкуванні, адже у дівчинки були проблеми з мовленням.
На цьому етапі допомогла активна адаптація дівчинки у новому середовищі – багато часу із родиною, групою у дитячому садочку, спільні прогулянки та подорожі, а також постійна підтримка батьків: курси для всиновлювачів, навчання з психології, групи взаємопідтримки.
Наприкінці 2025 року родина виявила бажання створити дитячий будинок сімейного типу. Як пояснює Назар, пройшовши цей шлях із Даринкою та постійно працюючи й відвідуючи інтернати як волонтери, вони відчули, що готові подарувати сім’ю більшій кількості дітей, аби ті зростали у любові та турботі. Назар зізнається, що цьому рішенню також посприяла підтримка Служби у справах дітей та центру соціальних послуг.
Як пояснює директор центру Василь Тафій, такі рішення не виникають самі по собі. Фахівці із соціальної роботи працюють із родинами системно: регулярно відвідують їх, підтримують зв’язок телефоном, координують допомогу з іншими службами. Психолога в штаті поки немає – знайти такого фахівця в гірській громаді складно, тому команда намагається компенсувати це постійною присутністю та уважним ставленням. «Іноді людині достатньо виговоритися. Знати, що її не засудять і не скажуть: “це не до нас”», – каже директор. Завдяки такій підтримці родини отримують змогу робити складні, але важливі кроки для дітей і громади.
Партнерства і нові можливості в громаді
Центр тісно співпрацює зі Службою у справах дітей та благодійними організаціями, які організовують групи взаємопідтримки для батьків.
За останні роки у Великобичівській громаді з’явилися ресурсні кімнати в селах, а також власний інклюзивно-ресурсний центр із логопедом, реабілітологом і психологом. Нині його відвідують 54 дитини, і ця кількість зростає.
З наступного року центр надання соціальних послуг планує запровадити нову послугу для дітей з інвалідністю – денний догляд тривалістю до чотирьох годин на день. Це означає не лише розвиткові заняття для дітей, а й можливість для батьків приділити цей час роботі або побутовим справам. Також у планах – запуск підтриманого проживання для людей літнього віку та людей з інвалідністю, щоб громада могла забезпечувати цю послугу самостійно.
У Центрі добре знають: довіра до соціальних послуг не народжується з документів чи презентацій. Вона з’являється в конкретних ситуаціях: коли дитина може залишитися у звичному середовищі, коли родина не боїться звернутися по допомогу, коли громада бере відповідальність не на словах, а на ділі.
«Якщо дитина сама хоче приходити в центр чи ресурсну кімнату – це для нас найкращий показник», – говорить директор Центру Василь Тафій.
Саме з таких рішень і щоденної, часто непомітної роботи складаються реальні зміни в громаді – ті, що мають значення для конкретних людей і працюють у довгій перспективі.
Матеріал підготовлений в межах проєкту, який реалізується Львівським Центром соціальних послуг «Джерело» та ЮНІСЕФ у громадах Львівської, Волинської й Закарпатської областей у межах програми ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини».