Про суперечки навколо реконструкції простору і спорудження пам'ятника Митрополитові Андрею вже можна писати книгу, як про перший яскравий конфлікт між Церквою і сучасним суспільством в Західній Україні.
Я кілька місяців тому писав про конфлікт між цими двома суб'єктами в Польщі і припустив, що ми підемо по польських граблях, де Церква не зрозуміла наскільки швидко і сильно змінюється і змінилось суспільство.
Я не хочу коментувати ні реконструкції, ні сам пам'ятник (також залишу тут поза увагу тему грошей, підрядників і відкатів), але все ж вирішив сказати про комунікацію довкола цього всього.
Про комунікацію між Церквом і соціумом. І тут ключовим поняттям є – авторитет. Те чого не зрозуміла Церква в Польщі, яка продовжила говорити з суспільством "як така, що має владу". Забувши (чи проґавивши), що сьогодні жоден авторитет не є "автоматичним", він не падає з неба в момент рукоположення чи присутній в певних інститутах по замовчуванню. І отримала затяжний конфлікт.
Авторитет сьогодні можна лише вибороти, за нього треба боротись, сьогодні соціум сам вирішує/обирає, хто є для нього авторитетом і кого слухати уважно, а кого ні. З цим можна не погоджуватись, воювати про цього ("та як то так, нема нічого святого!" і т.д.), але це не змінить ситуації. Розмова з позиції "бо я маю авторитет" і кожне слово, яке говорю освячене цим авторитетом, це апріорі провальна розмова – особливо, коли ця розмова зводиться до дуже загальних повчальних фраз, які розпочинаються з словосполучення "в особливий спосіб".
Зараз бачимо кульмінацію "Communication breakdown", як то сі каже. І антиклерикалізм, про який чую останніми днями (а про його передумови і засновки говорю вже не перший рік) є нічим іншим, як результатом цього комунікаційного провалу. Це "польські граблі".
А чому я беру цей приклад? Це тому, що релігійність Галичини і східної Польщі дуже схожий. Такий самий міцний авторитет Церкви в суспільстві на виході з СРСР, потім дуже схожі секулярні процеси (поки менш інтенсивні в Україні), соціум міняється, а Церква - ні, поява нових поколінь, які більш критично мислять і аналізують, що і хто і ЯК(!) їм говорить - звідси результат.
І від цього ніяк не можна застрахуватись, бо створити герметичне середовище сьогодні неможливо, цього не можливо навіть в Росії (де авторитет РПЦ прямує до нуля).
Чим це все закінчиться важко сказати, але всі з цього конфлікту вийдуть іншими. Якщо якусь сторону "нагнуть", то конфлікти будуть ще і ще, більші і менші. Якщо буде знайдено компроміс і буде переосмислено методи комунікації, то є шанс, що все буде більш менш добре, а може й ні...