19 жовтня своє 33-річчя відзначає відомий український гімнаст Ігор Радівілов. ZAXID.NET пропонує декілька цікавих фактів із життя заслуженого майстра спорту, бронзового призера Олімпійських ігор-2012 у Лондоні, п’ятиразового чемпіона Європи, чотириразового призера чемпіонатів світу та триразового призера Європейських ігор, на честь якого було названо опорний стрибок з потрійним сальто вперед.
Перші кроки
Ігор Радівілов народився в 1992 році в Маріуполі. Спортивною гімнастикою почав займатися в 4,5 роки у спеціалізованій спортивній школі олімпійського резерву фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» м. Маріуполя. Першим його тренером був В’ячеслав Кисельов, а особистим наставником – В’ячеслав Лаврухін. Тоді, пригадує атлет, він починав тренуватись із трьох разів на тиждень, але дуже швидко перейшов до шестиразового тренування. У своїх інтерв’ю Радівілов розповідає, що був дуже наполегливим, але тренери і його бабуся доклались до того правильного виховання майбутнього чемпіона.
«У мене в житті було багато спокус – і компанія, і комп’ютерні ігри. Але були люди, зокрема мій тренер В’ячеслав Лаврухін, які посприяли тому, щоб це все припинилося. Були розмови про те, чому я не хочу тренуватися. Так, були такі моменти. Але з часом я зрозумів сам, чого я хочу. Я поставив собі завдання і не знав, наскільки далеко я зайду. Але в будь-якому випадку це було краще, ніж тинятися вулицями», – пригадував у 2017 році Ігор Радівілов.
У віці 13 років переїхав до Донецька, де постійно жив і тренувався. Є випускником Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. Сергія Бубки, у якому навчався з 2006 року.
Як пригадує сам спортсмен, у 2009 році йому пропонували виступати в цирку в Азербайджані. Його батько сказав: «Цирк – це добре, ти купиш квартиру, автомобіль. Але ким ти будеш? Вирішувати тобі». Ігор взяв на роздуми кілька тижнів і все таки не погодився на цю пропозицію. Аналогічне рішення Радівілов ухвалив, коли надійшла пропозиція виступати у професійному спорті під прапором Азербайджану.
Після перемог на етапах Кубка світу у 2011-2012 рр. (Бельгія, Хорватія, Китай, Німеччина), Ігор кваліфікувався до участі в Олімпійських іграх-2012 і одразу ж став відомим серед широких кіл любителів спорту.
Олімпійська бронза і підкорення Москви
Він став першим спортсменом, народженим у часи Незалежності, який виграв медаль Олімпійських ігор. 19-річний юнак виборов бронзу в опорному стрибку на Іграх-2012 у Лондоні (його результат в сумі тоді склав 16,316 бала).
Радівілов вперше в історії виконав опорний стрибок з потрійним сальто вперед. Пізніше Міжнародна федерація гімнастики назвала цей елемент його ім'ям. Водночас через високу небезпеку травмування федерація у 2017 році заборонила цей стрибок.
Також на Олімпіаді він виступив у фіналі командних змагань на кільцях і в опорному стрибку, отримавши високі бали, проте в підсумку збірна України посіла лише 4 місце.
Наступного року на чемпіонаті Європи, що проводився в Москві, Радівілов здобув золоту медаль у вправах на кільцях, розділивши перше місце з французом Самір Аїт Саїдом. Наступного дня через падіння у другій спробі він не зумів здобути медаль в опорному стрибку. У 2014-му Ігор став срібним призером чемпіонатів світу та Європи в опорному стрибку, а також взяв бронзу Євро в командному заліку.
У квітні 2015 року на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики в Монпельє (Франція) посів друге місце (опорний стрибок), а за рік на етапі Кубка світу у болгарській Варні в травні 2016 року здобув дві золоті медалі.
«Стрибок Радівілова»
У серпні 2016 року на засіданні технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики було затверджено новий елемент в опорному стрибку. Він отримав базу 7,0 балів і був названий на честь Ігоря Радівілова – «The Radivilov». Він виконується обличчям уперед після відштовхування від опорного містка. Спортсмен повинен зробити три оберти в повітрі, перед тим як приземлитися.
«Як з'явився цей стрибок? Ми поїхали на відновлювальний збір до Італії, це було літо, декілька місяців до Олімпійських ігор. Там була поролонова яма, яка прибирає ймовірність переломів голови, шиї. Ми займалися, тренер запропонував спробувати зробити такий стрибок. Я сказав, що це неможливо, але вже за два місяці зробив його на твердій підлозі на Олімпійських іграх», – пригадував згодом Радівілов.
У листопаді 2016 року чоловічий технічний комітет Міжнародної федерації гімнастики заборонив виконувати потрійне сальто вперед або назад (у тому числі стрибок «The Radivilov») із 2017 по 2020 роки через його складність та небезпеку.
«Є міжнародна комісія, вона розглядає всі елементи та вирішує, які можна виконувати, та які – ні. Мій стрибок був заборонений через складність і травмонебезпечність. Вони вважають, що якщо хтось повторить стрибок, він може отримати травму. Окрім мене ніхто в історії гімнастики так і не спромігся його зробити», – розповів український спортсмен.
До слова, на ОІ-2016 Радівілов посів 5 місце у вправах на кільцях, 8 місця в опорному стрибку та командному багатоборстві.
У квітні 2017 року на чемпіонаті Європи в Клуж-Напоці (Румунія) Ігор взяв бронзу у вправах на кільцях. На літній Універсіаді-2017 в Тайбеї разом з Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком та Владиславом Грико він здобув срібну нагороду в командній першості. На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, завоював срібло в опорному стрибку, набравши на 0,001 бала менше за японського гімнаста Кензо Сірая. У грудні на Кубку світу у німецькому Котбусі у вправах на кільцях здобув перемогу, а в опорному стрибку завоював срібну нагороду.
У березні 2018-го на змаганнях Кубка світу в Досі (Катар) здобув перемоги у вправах на кільцях та в опорному стрибку, а в серпні на чемпіонаті Європи в Глазго (Шотландія) виборов срібну нагороду в опорному стрибку.
Далі були перемога на Кубку світу в Мельбурні (Австралія) та срібло в Досі. У березні 2019 року завоював бронзову медаль етапу Кубка світу в Баку (Азербайджан) у вправах з кільцями та додав срібло у фінальних вправах в опорному стрибку.
На ІІ Європейських іграх у Мінську (Білорусь) здобув дві бронзові нагороди – у вправах з кільцями та в опорному стрибку. У вересні на етапі Кубка світу в Угорщині переміг у вправі на кільцях. На чемпіонаті світу в Штутгарті в опорному стрибку здобув бронзову нагороду, а на останньому в 2019 році етапі Кубка світу в Котбусі знову переміг в опорному стрибку.
Історичне золото збірної України
У грудні 2020-го під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні (Туреччина) разом з Петром Пахнюком, Владиславом Грико, Євгеном Юденковим та Романом Ващенко здобув історичну для збірної України перемогу в командній першості. В індивідуальній першості поповнив свою скарбничку золотом в опорному стрибку та бронзою у вправах на кільцях.
Далі була Олімпіада-2021 в Токіо, де в фіналі командної першості збірна України стала лише сьомою (до фіналу на кільцях і в опорному стрибку Ігор не кваліфікувався).
2022 рік Радівілов розпочав з перемог на етапах Кубка світу: в Осієці (Хорватія) взяв золото в опорному стрибку, а в Копері (Словенія) став найкращим в опорному стрибку та у вправах на кільцях. На чемпіонаті Європи, який відбувся в Мюнхені, обмежився бронзою в опорному стрибку.
На чемпіонаті світу, який відбувся у Ліверпулі, українська збірна виступила невдало, посівши 21-ше місце, але Радівілов став єдиним гімнастом, якому вдалося кваліфікуватися в особистий фінал, де він зумів виграти бронзову медаль.
1 грудня 2024 року Радівілов несподівано оголосив про завершення спортивної кар'єри. Сталось це після завершення фінальної зустрічі чемпіонату Німеччини з гімнастики між клубами «Котбус» та «Віннгорст» (кольори «Котбуса» в клубних стартах українець захищав протягом декількох років).
Згодом стало відомо, що Радивілову, ще до оголошення про завершення кар’єри, запропонували стати головним тренером збірної України (його кандидатуру висунули тодішні віцепрезидентки Української федерації гімнастики Стелла Захарова та Оксана Омелянчик).
Останніми змаганнями спортсмена у складі «синьо-жовтих» стали Олімпійські ігри-2024 у Парижі. Радівілов взяв участь у командному фіналі, де команда фінішувала п’ятою. Також Ігор виступив у фіналі в опорному стрибку, посівши восьме місце.
Нині Ігор Радівілов працює старшим тренером збірної України зі спортивної гімнастики. Свого часу колега Радівілова гімнаст Олег Верняєв сказав, що Ігор «злий в плані гімнастики». Сам Радівілов пояснив ці слова тим, що якщо він має мету, то він досягне її в будь-якому випадку.
Чутки і скандали
Ігор Радівілов був фігурантом так званого «квартирного скандалу». Так, призер Олімпіади не міг отримати призові за свою участь в Олімпіаді 2012 року. Тоді чиновники з Донецька і Маріуполя не могли «поділити» гімнаста. За право преміювати спортсмена боролися два міста, поки він сам жив у найманому житлі. Після двох років очікування Радівілов отримав гроші на придбання квартири в рідному Маріуполі.
Ім'я гімнаста також згадувалося під час конфлікту між олімпійським призером Жаном Беленюком і міністром спорту Ігорем Ждановим. Тоді Беленюк згадав Радівілова в числі тих спортсменів, хто не отримав свою винагороду за численні перемоги на міжнародних змаганнях. Сам гімнаст цих чуток не коментував.
Сім’я
Ігор Радівілов перебуває у шлюбі з українською гімнасткою Ангеліною Кислою. Спортсмени створили сім'ю у 2016 році, незабаром після завершення Олімпіади в Ріо-де-Жанейро.
У 2021-му Ангеліна завершила кар'єру, але зі спорту не пішла, працюючи хореографом у збірній України. 31 березня 2024 року у пари народився син Мирон.
У 2022 році стало відомо, що дідусь та бабуся Ігоря Радівілова загинули в Маріуполі під час російських обстрілів. На чемпіонаті світу того року він присвятив свою бронзову медаль їхній пам’яті. Медаль важлива ще й тим, що за кілька днів до змагань спортсмен травмувався.
Нагороди
- Орден «За заслуги» III ст. (15 серпня 2012 року) – за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України
- Орден «За заслуги» II ст. (25 липня 2013 року) – за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України
- Медаль «За працю і звитягу» (15 липня 2019 року) – за досягнення високих спортивних результатів ІІ Європейських іграх у м. Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України