Напередодні президентських виборів у США 2016 року наша українська діяспора, яка з давніх-давен незмінно голосує за республіканців, і цього разу налаштувалася голосувати за Трампа. Але мудрі люди їм казали:
- Голосуйте за Гіларі, так буде ліпше для України.
- Чого це за Гіларі, ви що звар’ювали, ми все життя голосуємо за республіканців, бо вони завше були більшими ворогами і СРСР, і Росії, а ці боягузливі нікчеми демократи, цей Клінтон і Обама зі своїми «перезавантаженнями» лише шукали, як догодити Росії.
- Зараз усе змінилося, ви що не бачите, як Путін зі шкіри лізе і втручається у вибори, робить все, аби переміг Трамп?
- Не кажіть бздурів, в Америці ніколи нічого не змінюється, більш консервативні й рішучі республіканці були і будуть більшими друзями України і більшими ворогами Росії, аніж демократи.
На виборах 2020 року клепка в нашої діяспори вже запрацювала, і більшість українців США голосувала за Байдена. Так що ж у цьому світі таке несусвітнє сталося, що найконсервативніші консерватори республіканці, принаймні їхня найрадикальніша частина, зробили розворот на сто вісімдесят градусів і опинилися у таборі ворогів України і друзів Росії?
Може помінялася Росія? Але ж ми знаємо одну-єдину непохитну у світі істину – за тисячу років найзацементованіша Московія ані на йоту ніколи не мінялася і не збирається цього робити надалі. Вона є втіленням найдикішої східної деспотії з вертикаллю глибоченного провалля, де на горі цар і його сатрапи, а внизу мільйони безмовних рабів. Невеличкі спалахи лібералізації, які завжди наставали після карколомних поразок Росії, як, наприклад, у Кримській війні 1853-1855 років, у Японській 1904-1905 років, чи після розвалу СРСР 1991 року, практично жодних позитивних наслідків не мали, і за короткий час все ставало на круги своя.
Утім Росія має просто геніальне відчуття мімікрії, геніальний талант пристосовуватися до нових епохальних змін у світі, аби не зникнути й вижити. 1917 року Російську імперію від розвалу несподівано врятувала ідеологія комунізму, а після 1991 року від остаточного розвалу цю імперію врятували ідеї правого консерватизму. Однак якщо люмпенська ідеологія комунізму була органічно, до останньої краплинки близька лапотним плебеям, то несподівано нова ідеологічна одежина консерватизму на кривому, потворному, морально понівеченому, незграбному тілі болотного народу виглядає шкарадно й карикатурно.
Путін в інтерв’ю Такеру Карлсону розповідав, як він у молоді роки, їдучи за кермом, опинився на Закарпатті. В деталі цієї поїздки він не вдавався, утім можемо додати, що це була його весільна подорож 1983 року. І ось, каже Путін, у Берегові та його околицях він побачив якихось дуже дивних людей – «чоловіків у костюмах-трієчках і циліндрах». Такого дива він ніколи не бачив, і подумав, що це якісь актори, а це, виявляється, були прості угорці.
Не дивина, що гопник із пітерської підворітні, хоча й, кажуть, культурного міста, ніколи не бачив звичайних консервативних європейців, яких у ті часи і в Галичині було досить багато – ми з ностальгією згадуємо тих старших панів у старомодних анцугах і капелюхах, яких нині можна побачити лише дуже зрідка у віддалених селах. Не дивина, що пітерський гопник не бачив і звичайних капелюхів, які він називає «циліндрами», бо які циліндри могли бути у 1983 році, коли вони на той час вже сто років, як вийшли з моди.
А нині воєнний злочинець Путін, виявляється, респектабельний правий консерватор, який начебто зачаровує усіх праворадикальних політиків у світі. Звісно, це зачарування всіляких орбанів, фіцо, ле пенів, альтернативних німців, конфедеративних поляків і американських мага-вар’ятів має дуже міцне підґрунтя у грошових вливаннях із Кремля, утім значна частина правоконсервативного електорату у демократичних країнах все ж щиро ведеться на путінську дешеву підробку консерватизму.
Ось приблизна «сірякова правда» типового малоосвіченого ковбоя-трампомана з глибинки якоїсь Невади чи Арізони: в Росії ж немає при владі негрів і лівих, і там не терплять трансгендерів і гомосексуалістів, так чим же Росія погана? Насправді чудова країна, яка відповідає усім критеріям примітивного правого пігмея. Те, що кровожерливий путінський режим знищує у своїй країні все людське, а поза її межами усюди, куди може безкарно вдертися, вбиває тисячі й десятки тисяч невинних людей, перетворює на мертву пустелю колись квітучі міста і села – це все дрібничка, аби тільки в Росії при владі не було чорношкірих, лівих, і лиш би там не будували туалетів для третьої статі.
Так собі міркують не лише американські «ковбої», а й схожі європейські, наприклад, німецькі – прихильники Альтернативи для Німеччини чи польські – прихильники Конфедерації або Табору Великої Польщі, те ж саме в Угорщині, Словаччині, в будь-якій іншій країні, де ультра і не дуже ультра праві разом зі своїми прихильниками вважають педофіла Путіна добрим християнином, «скрєпником», захисником родинних моральних цінностей, і це абсолютна дурничка, що будь-де в Росії зарубати сокирою власну дитину – це доволі банальна подія.
Але як завжди в Росії з ідеологією повний бардак, і там є один чинник, який змушує ультраправих всього світу замислитись, чи насправді ця країна є їхнім другом. Постійні без упину по сто разів на день нагадування російської пропаганди про те, що вони воюють з українськими «націоналістами», «нацистами», «фашистами» повинно відштовхувати трампо-, ле пено-, орбано-, фіцо-, додіко- і корвіно-міккеподібних, які, будучи в душі затятими нацистами, таємно мріють про втілення ідеалів Гітлера і знищення усіх своїх ворогів з неправильним кольором шкіри, неправильною національністю, хибною гендерною схильністю і ліберальною ідеологією. Також на рівні шизофренії не клеїться докупи «шедевр» російської пропаганди про те, що українці «нацисти» і одночасно палкі прибічники ЛГБТ, та де там знати російським лаптеногим, що справжні нацисти просто знищували гомосексуалістів у концтаборах.
СРСР був державою-покровителем усіх лівих екстремістів у світі, створював і вигодовував терористичні угруповання на кшталт Організації визволення Палестини, італійських Червоних бригад чи німецьких Баадер-Майнгоф. Зараз Росія, наче будучи правоконсервативною країною, все ж не може повністю відмовитися від лівоекстремістської комуністичної ідеології, бо, як казав Путін, не вписавшись у компанію багатих респектабельних демократичних держав, вона взяла на себе роль лідера бідного світу, так званого Глобального Півдня. І власне цими днями у Москві проходить міжпалестинська зустріч, на яку Росія запросила усі палестинські організації, включаючи ХАМАС та «Ісламський джихад».
Як на це прореагують дуже праві нові друзі Росії – ті ж самі трампомани – цікаве запитання, але гроші, звісно не пахнуть, і до колишнього гасла «Пролетарі усіх країн єднайтеся!» Росія, не зморгнувши оком, сміливо може додати гасло «Буржуї всіх країн єднайтеся!» Одягнувши циліндр, країна боліт жодним чином не може скинути з ніг лапті, і, як завше, красується у своєму звичному гібридному, потворному і гидотному вигляді.