Ринок газу розхитує безпрецедентне зростання вартості на блакитне паливо. Майже 1000 доларів за кожну тисячу м3 на європейських біржах, та понад 30 тисяч грн за тис.м3 на УЕБ (Українська енергетична біржа). Соціально-економічним наслідком є безумовне зростання цін.
«Чорний лебідь»: чому зростає ціна на газ?
Основна причина зростання вартості газу на європейських хабах – це дефіцит, який скоріше є певним форс-мажором. На формування дефіциту вплинуло декілька факторів:
- зниження виробництва у 2020-му і швидкі темпи відновлення економіки з великим рівнем споживання газу;
- диверсифікація експорту газу на азійський ринок;
- закриття газового родовища Гронінген у Нідерландах
- жорстка екологічна політика – масова відмова від використання вуглецево-містких енергоносіїв і збільшений попит на газ;
- неблагополучні кліматичні умови для завантаження повітряних електрогенерацій і відсутність достатньої кількості енергії з відновлювальних джерел.
Не слід виключати спекуляції на біржах, які спричиняють зростання вартості у період нестабільності на аукціонах. Під час таких коливань спекулятивні оборудки тільки підігрівають коливання. І наразі біржові котування щодня змінюються. Та чи на довго?
В економіці поняття «чорного лебедя» пов'язане з неочікуваними подіями, які викликають кризові явища. Можна сказати, що це якраз той непрогнозований випадок. І ринкова кон’юнктура може так само швидко змінитися в інший бік.
До чого тут «Газпром»?
Ситуацію з дефіцитом також підігріває російський вплив. Але заради справедливості варто зазначити, що він не є причиною дефіциту. Роль «Газпрому» скоріше у тому, що він не надає додаткові об'єми палива, щоб вирішити вже існуючу проблему.
Адже за фактом «Газпром» не почав постачати газу менше ніж в минулі роки. І наразі просто відмовляється збільшувати об'єми постачання через українську ГТС, спираючись на економічне підґрунтя.
За словами Сергія Фурси, заступника директора Dragon Capital, у контракті «Газпрому» на транспортування газу через Україну зазначені об'єми за фіксованим тарифом. Все, що перевищує ці об'єми, «Газпром» має транспортувати за завищеною вартістю. І тому, опираючись на цю економічну логіку російська компанія пропонує альтернативу – завантажити «Північний потік-2».
На перший погляд, це може здатися інструментом шантажу. Адже «Газпрому» конче необхідно ліцензувати свій газогін. Не захищаючи позицію РФ можна додати, що у неї є законні підстави чинити саме так. Адже свої зобов'язання вона виконала.
Зовсім інша справа, що ситуація на ринку сама по собі призвела до утворення механізмів маніпуляції. І якщо ЄС не зможе знайти альтернативні шляхи вирішення проблеми газу, то доведеться або приготуватися до більших наслідків ринкової турбулентності, або піти на поступки «Газпрому» і ліцензувати «Північний потік-2».
Висока вартість газу стимулює інфляцію і спричинить вибух тарифів
В українських реаліях цінові коливання на газ фактично нівелюють усі перспективи на економічне зростання. Адже за ланцюговою реакцією зміна вартості газу на ринку автоматично призведе до зростання споживчих цін на товари та послуги.
Для бізнесу енергоносії постачаються за ринковою ціною. Наразі вона коливається у межах 25 – 30 тисяч гривень за 1 тисячу м3.
Кожне виробництво, де використовується газ, буде вимушене підвищувати ціни. Таким чином подорожчають мінеральні добрива, які використовуються в агропромисловості. Це вплине на зростання цін на продукти. І якщо до вересня 2021 середньостатистична українська сім’я витрачала до 40% бюджету на продукти харчування, то наслідком газової кризи може бути подвоєння цих витрат.
Зросте у вартості девелопмент, «Велике будівництво», інфраструктура тощо.
Зростання цін стимулює інфляцію. Наразі вона складає близько 10% у річному розрахунку. І є усі передумови для її пришвидшення у 2022-му.
Чому дорожчають тарифи на теплоенергію?
Популярною думкою є те, що зростання вартості газу автоматично спричиняє зростання опалення у новому сезоні. Якщо розібрати ситуацію більш детально, то можна виділити дві площини.
Вартість газу впливає на опалення якщо:
- споживачем є юридична особа – наприклад, будинок за формою ОСББ. Тоді постачання газу відбувається за ринковою вартістю. І якщо система опалення побудована на газових системах, то вартість тепла буде зростати пропорційно до ціни палива на ринку.
- якщо споживачем є бюджетні заклади – дитячі садки, школи, лікарні тощо. Для бюджетних сфер газ також реалізується за ринковою вартістю. Місцеві органи влади вже почали заявляти, що газове опалення за ринковою вартістю енергії – це надмірний тягар для місцевих бюджетів.
Місцеві органи влади мають купувати газ на бюджетні потреби за його ринковою вартістю. Міста не закладали до бюджетів такі витрати. Тому коштів для опалення бюджетних закладів може просто не вистачити.
Для громадян та ТКЕ вартість газу не зміниться
Для громадян як споживачів газу до 30 квітня 2022 року встановлений незмінний річний тариф. Про це йде мова у постанові Нацкомісії з тарифів в енергетиці і комунальних послугах (НКРЕПУ) №572 від 7 квітня 2021 року. Згідно з нею усі постачальники надають річну пропозицію. Від «Нафтогазу» вона зафіксована на рівні 7,96 грн/м3. Для Теплоенергетичних підприємств фіксована ціна газу складає 7,42 грн/м3. Тому підвищення вартості опалення не пов’язане з газовою кризою.
Чому ж тоді очікується зростання теплоенергії на 40%? Тому що собівартість її виробництва складається ще й з інших витрат, крім газу. Включаючи заробітні плати, ремонти, вартість води тощо. Збільшуються вони – збільшується вартість опалення. У всеукраїнських масштабах газ тут не має істотного впливу.
«Нафтогаз» зазнає мільярдних збитків – тарифи вибухнуть
По ситуації виникає логічне питання: якщо ринкова вартість газу зросла у декілька разів, а «Нафтогаз» гарантував нам фіксовану ціну на рік, тоді хто сплатить цю різницю?
За фактом, власного газу від «Укргазвидобування» не вистачить на всіх. За офіційними даними у сховищах знаходиться близько 18 млрд/м3 палива. Необхідно зазначити, що не все це паливо належить «Нафтогазу». Частина – це газ приватних газодобувних компаній, які можуть вивести його в будь-який момент. Тому подібні смислові гарантії не відповідають дійсності.
«Нафтогаз» міг би гарантувати безпеку від ринкових коливань, якби після підписання річних контрактів захеджував газ на суму контрактів. Тоді держкомпанія мала б гарантований газ на забезпечення цих зобов’язань, а власне видобуте паливо могли б реалізувати на відкритому ринку за високою вартістю.
Такий стратегічно вивірений крок зміцнив би український бюджет значними податковими надходженнями. Однак цього не відбулося. Вірогідно, що було сподівання на ще більше зниження вартості газу влітку.
Вже сьогодні можна прогнозувати, що коли паливо закінчиться, його необхідно буде закуповувати за ринковою вартістю і надавати за контрактами по 7,96 грн/м3. Це призведе до мільярдних збитків. Різницю вартості між встановленими споживчими цінами і ринковими компенсуватиме в тому числі бізнес, держбюджет та сам «Нафтогаз».
Але ні влада, ні «Нафтогаз» не зможуть стримувати ринок другий рік поспіль. Бюджет просто не витримає навантаження. А отже наступного сезону, коли закінчаться усі річні контракти, тарифи на газ можуть вибухнути. Наприклад, у Великобританії споживчий тариф на газ у декілька разів вищий ніж в Україні для бізнесу. І нас теж це чекає, рано чи пізно.
27 серпня Президент підписав Закон «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Він передбачає процес реструктуризації боргів ТКЕ, Облгазів, Газзбутів перед «Нафтогаз Україна». І це не вирішує проблему боргів, як явища. Окрім законів, необхідне їх ефективне впровадження. Україна знову повертається до системи управління двадцятирічної давнини, з популізмом, дешевим газом для народу і дорогим для бізнесу. Однак, старі помилки призведуть до тих же наслідків. І без функціонуючого відкритого ринку борги щороку будуть тільки накопичуватися, а держава компенсуватиме їх за рахунок бюджету.
Енергетична безпека та стратегічний вимір газової індустрії
Енергетичну галузь в Україні не можна розглядати лише у бізнес площині. Відкритий ринок це передбачає. Але існує низка паралельних питань, які повертають до базової тези – економічно країна не готова ринкових взаємовідносин у не ринковій системі.
Рівень життя українців не дозволяє дотримуватися європейської таксономії. А отже газова криза може перетворитися на стале явище. Її можна вирішити, якщо гарантувати «народну» тарифікацію на газ і законодавчо закріпити доступність. Отто Ватерландер, СОО «Нафтогаз Україна» напередодні звільнення заявив, що за вартість видобутку газу складає 1 гривню. Навіть за вартістю у 7,96 – це 800% рентабельності. Достатньо для того, щоб бути надприбутковим підприємством. Логічно закріпити за компанією обов’язок забезпечувати громадян українським газом за вартістю видобутку + 30%. Населення споживає близько 10 млрд м3 газу. Це 70% від об'ємів «Укргазвидобування».
Це вивільнить значні кошти, які щороку витрачаються з бюджету на компенсації з боргів та стримування цін.