За кілька кілометрів від Львова, серед звичних українських пейзажів, заховався справжній тропічний світ. У великій оранжереї площею близько 500 м² ростуть банани, манго, папая, джекфрут, какао та сотні сортів цитрусових. Усе це – справа рук Тетяни Загородник, яка понад 15 років збирає власну колекцію екзотичних рослин.
***
«Моя оранжерея розділена на дві зони – тропіків і субтропіків», – розповідає Тетяна, показуючи простір, де панує зелень і аромат екзотики. – «Колекція збиралася не один рік, не два і не десять. Довгих, напевно, з 15 років, якщо порахувати з самого початку, з першої рослинки».
Любов до рослин у неї, за її словами, від батьків – фермерів, і вже на старті вона експериментувала з різними видами. Сьогодні тут ростуть високі банани, манго, авокадо, папая, джекфрут, дуріан і рідкісні цитрусові сорти.
«Колекція бананів налічує у мене, напевно, понад 50 сортів. Я колись навіть уявити не могла, що кожен банан буде мати інакший смак. Є банани, які мають кислинку, як яблучний смак, такий післясмак лишають. Є банани дуже солодкі, є банани-плантани», – ділиться Тетяна.
Особливу історію має банан зі Шрі-Ланки.
«Було це 2018-2019 роках. Я поїхала на Шрі-Ланку і замість традиційних сувенірів мене цікавило одне – плантації. Кажу гіду: “Чи можна взяти того банана?” Він спочатку здивувався, але потім ми все узгодили. Дали мені різом – клубок, з якого починається банан. Я його привезла і посадила», – пригадує Тетяна.
Загалом кожна поїздка до теплих країн супроводжується привезенням нових рослин.
Для максимальної продуктивності і економії місця, Тетяна щеплює манго різними сортами на одне деревце, створюючи власний «деревосад».
«Я собі придумала, що роблю деревосад. На один сорт манго щеплюю ще один, де-не-де два, де-не-де три. І виходить різні плоди з одного дерева», – пояснює колекціонерка.
У своїй оранжереї Тетяна використовує різні методи запилення: якщо немає природних комах, вона робить це вручну пензликом.
«Манго запилюють мухи, але якщо мух нема, я виконую ту функцію, і плоди нормально зав’язуються», – розповідає вона.
Від маленької квартири до великої оранжереї
Перші спроби вирощування тропіків відбувалися в квартирі, де росли кілька саджанців. Згодом з’явилася маленька теплиця під цитрусові, але згодом місця стало замало і Тетяна разом із чоловіком облаштували масштабнішу оранжерею з продуманими системами: підігрів ґрунту, освітлення, вентиляція, рекуператори та автономне опалення. Саме чоловік є підтримкою Тетяни, він дбає про технічне забезпечення оренжереї.
«Тут насправді велика така структура, яку треба підігріти підлогу, щоб банани плодоносили. Ґрунт підігрітий, освітлення розраховане по люменах на метр квадратний, щоб рослина плодоносила, а плоди можна було споживати, а не просто милуватися зеленою масою», – ділиться власниця.
Автономність оранжереї забезпечують сонячні панелі, акумулятори, геотермальне опалення та газовий котел, а в екстремальних випадках – генератор. Завдяки цьому рослини виживають навіть під час тривалих відключень електроенергії.
Для підтримки вологості в тропічній зоні Тетяна створила маленьке болітце з декоративними рибками кої. Вода допомагає рослинам отримувати необхідну вологу влітку, коли температура в оранжереї може досягати 60 градусів у верхніх шарах. «Вологість для тропічних рослин має бути 80–85%. Банани навіть на листочках і стовбурі акумулюють воду», – розповідає господиня.
Екзотичні та рідкісні рослини
У колекції Тетяни – понад тисячу рослин із різних країн. Тут є папая, джекфрут (плід одного дерева може досягати 30 кг), дуріан, мангостан, екзотичні види Євгенії з Бразилії (вишні). Кожна рослина має свої особливості догляду та смакові характеристики.
«Мангостан другий рік дає по два листочки на рік, і я вже думала, пропаде чи ні. Але він вижив. Є рідкісні види, яких в Україні ще ніхто не пробував», – пояснює колекціонерка.
Цитрусові займають окрему зону: мандарини, лимони, кумквати, декопони, грейпфрути. В одній оранжереї можуть рости шість сортів щеплених на одне дерево, а плоди дозрівають у різні терміни.
«Це як діти: ти доглядаєш, вони віддаються так само», – каже Тетяна.
У квітні минулого року Тетяна отримала визнання за найбільшу колекцію тропічних та субтропічних рослин в Україні. Тоді представниця Національного реєстру рекордів України нарахувала 844 експонати, але колекція вже перевищує тисячу сортів із різних країн.
«Вони були шоковані, що це реально можна вирощувати в Україні», – згадує вона.
Догляд та знання
Усі знання Тетяна здобувала здебільшого з інтернету, експериментуючи і пристосовуючи методи під власні умови. Вона щеплює рослини, самостійно запилює плоди, регулює освітлення та вологість, випробовує нові сорти і постійно вчиться.
«Зазвичай ми біжимо до інструкції тільки тоді, коли вже щось сталося. До прикладу, коли перелила. Коли береш інформацію з інтернету, ти її вже шліфуєш під свої умови. Бо в мене, наприклад, рослина не хоче пити стільки води чи приймати стільки добрива, як там пишуть. І я поступово пристосувалася до рослин», – пояснює колекціонерка.
Важче було із тропічним фруктами, оскільки в нас їх не вирощують, відповідно й інформації в інтернеті нема.
«Черпати інформацію доводилися із відкритих джерел з-за кордону. Якщо в В'єтнамі вирощують банани, я залазила туди на сайт того розплідника, дивилась, як там вони удобрюють, як вони доглядають. І так шукаєш з кожного сайту по нитці, по нитці, так само на форумах дивилася. Я перелопатила дуже багато інформації. А потім почала розуміти, коли виснажений ґрунт, чого потребує та чи інша рослина», – каже Тетяна.
Своїм досвідом Тетяна ділиться з іншими: продає саджанці, веде сторінку в соцмережах, відповідає на запити охочих займатися екзотикою.
«За мною стежить дуже багато людей, в яких очі горять, коли вони бачать плоди та зелень. В мене так само очі горять», – каже вона.
Смак та задоволення
Для Тетяни кожна рослина – як дитина. Її оранжерея – це не тільки хобі, а й справжнє мистецтво поєднання природи, науки та технологій, де тропічні рослини виживають у непростих умовах України завдяки знанням, терпінню та любові до кожної рослинки.
«Я приходжу сюди, я тут живу, працюю, відпочиваю. Хоч це тяжко – додому вже ледве заповзаєш, але тримаєшся. І знаєте, іноді сама від себе кайфуєш. То моя душа, я тим живу. Не віриться, що це можна осягнути – виростити, щоб для сім’ї, щоб попробувати й посмакувати», – розповідає господиня екзотичного саду.
Найулюбленішого фрукта не називає. Каже, що вони всі для неї наче діти.