Високомобільні Десантні Війська у Львові відзначили свій 23-ій День народження. Проте цього року, зрештою як і минулого, воно із присмаком втрат. В цей день згадували тих, хто не повернувся із бою. Таких десантників з 80-ої окремої аеромобільної бригади аж 90. На їхню честь у військовій частині відкрили пам’ятник.
«На жаль, жодна війна не обходиться без жертв, тому сьогоднішнє свято має для нас гіркий присмак. 90 воїнів нашої бригади поклали життя за збереження цілісності і суверенітету нашої держави. Вони віддали найдорожче, що є для людини у земному бутті для того, щоб вибухи снарядів та розруха не наближалися до нас», – сказав у святковій промові заступник командира 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Десантники відразу запевнили – святкувати гучно не збираються, адже більшість їхніх побратиів зараз воюють на сході.
«У фонтані точно купатися не будемо. Будемо святкувати дуже скромно. Зараз для нас це свято і водночас не свято, бо наші побратими виконують своє завдання в АТО. Тому лише урочисті заходи і все», – розповів десантник 80-ї окремої аеромобільної бригади Сергій.
Радості на обличчях не було і в тих, хто прийшов на урочистості. Через чималі втрати за час війни. Рідні загиблих прийшли згадати своїх синів, чоловіків, батьків. Почорнілі від барви одягу та від горя. Маму загиблого Івана Свідорського підтримує донька. Вони з братом були двійнятами. Про те, що Іван їде на схід мамі не сказали. За день до свого 31 дня народження десантник підірвався на міні і загинув.
«Коли його звідси відпроваджали, сказав: «Сестричко, не плач! Я вернусь героєм». От і вернувся героєм», – розповідає сестра загиблого десантника Марія.
В день ВДВ Івановим рідним вручили посмертний орден «За мужність».
«Ця нагорода дуже важлива, мій син би хтів того, але він за тим не йшов. Він хотів жити, плани в нього дуже великі були. І, дай Боже, щоб матері не ходили зі свічками та з квітами. Чистого блакитного неба над нами», – додала мама загиблого десантника Михайлина.
Далі вручили відзнаки живим та відкрили пам’ятник загиблим.