Цьогоріч у нічному штурмі фортеці на «Ту Стані» брали участь і діти

18:38, 3 серпня 2015

На Львівщині вдесяте відлунав фестиваль середньовічної культури "Ту Стань!"  Біля скель села Урич, де у дев’ятому столітті постала дерев’яна фортеця, русичі знову боронили українські землі.  

Фортеця-град «Тустань» від дев’ятого до тринадцятого сторіччя слугувала волосним центром та митним пунктом. Тут проходив важливий соляний шлях,  від  Дрогобича до Закарпаття та Західної Європи. Реконструктори відтворили ту атмосферу.

«В межах чотирнадцятого століття в давніх племенах  – кочових чи диких – у шаманів чимось схожим займалися», – зазначив представник клубу реконструкції «Драгон Флай» (Ужгород).

Тут, кажуть вони,  можна краще зрозуміти історію. Виявляється, від ворога рятує не лише меч та обладунок, а й вовна.  

«Кільт - це є священне, але в ньому ніколи не треба стрибати з дерева. Особливо, якщо його носити так, як він має носитись в оригіналі. Це робити не треба! Чим він зручний? В бою ноги вільні. Але при тому – так само, як гуня з овечої шкіри - він робить так, що меч ковзає», – розповів гісто фестивалю Ігор Дикий.

Цьогоріч до нічного штурму фортеці гартували і дітей. Однак дорослі чоловіки теж не проти були повправлятися. 

«Зрозуміло, бити в пах заборонено. Усякі неблагородні дії також. В потилицю не можна бити, під пахи не можна бити і під колінко», – зазначив суддя боїв Ельвін Тагієв.

«Я святкую свій День народження. Друг запропонував разом взяти участь в такому бої. Та й все.  Я сьогодні переміг, я – чемпіон!», – розповів учасники бою Володимир.

 А щоб воїни не падали ще й духом, страви їм готують теж по-середньовічному. Гречана чи пшоняна каша. Без заморських інгридієнтів.  І без цукру – хіба мед та лісові ягоди. 

Щогодини на фесті – тематичні звитяги «Полонений хрестоносець», «Будівництво Тустані» чи «Хрещення Русі».  А як сутінки спадають на землю, русичі вкотре боронять фортецю від монголо-татар.  Кажуть, насправді «Тустань» жодного разу їм не поступилася, ані в 1240-му, ані в 50-их роках тринадцятого століття.

«Ми можем згадати чиї ми сини, чия тече кров в наших жилах, і що ми можемо робити», – зазначив засновник фестивалю Василь Рожко.

«Якщо розглядати історію в контексті якихось перемог, лише мілітарних, то цей побив того, а цей побив того. А якщо в контексті культурних, то ми до сих пір маємо свою землю, свою культуру, свою мову, величезну територію. Ми перемогли!», – додала режисер фестивалю Уляна Мороз.