На цвинтарі Старого Знесіння у Львові близько 1500 поховань. Частина могил роками залишається занедбаною. Люсина Поврозник вирішила власноруч прибирати такі поховання та привертати до них увагу в соцмережах. Так і з’явилася ініціатива «Люсині колоски». ZAXID.NET завітав на одне з таких прибирань і поспілкувався із Люсиною Поврозник.
З цього все почалося
Люсина Поврозник часто приїжджає на цвинтарі, де поховані її близькі. Саме тоді вона почала помічати багато занедбаних могил. Каже, що не змогла залишатися байдужою.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
«Я вважаю, що треба все ж таки бути людьми до кінця і дбати і про ці могили, і про їхні душі. Треба допомагати один одному, робити так, щоб цвинтарі виглядали в нас, в Україні, достойно, гарно. Щоб вічна пам’ять була завжди», – розповідає Люсина Поврозник.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleОднією з перших Люсина прибрала могилу Марії та Жозефа Ставінських. Каже, там було багато моху. Коли почала працювати на сусідній могилі, виявила, що поруч є ще одне поховання.
«Я не знала, що тут є ще одне поховання, не було видно, воно було все в траві. Виявилося, похована 12-річна дитина», – розповідає жінка.
Поступово Люсина почала відкривати для себе й інші старі поховання. Серед них – могила Любові Зайцевої, старовинний кам’яний пам’ятник, який, за її словами, виточили вручну. Є тут і поховання родини Білінських-Тарасовичів – Люсині розповідали, що це була родина відомих львівських лікарів, які працювали в місті кілька десятиліть.
Також жінка прибрала польську гробницю.
«Помаленьку стараємося прибрати кожну могилку. А від поляків чекаємо таких прибраних могил в Польщі наших українців», – каже Люсина.
Перші прибрані Люсиною могили (фото ZAXID.NET)
Окремо вона звертає увагу на одну з польських могил, де дерево проросло просто крізь хрест. За словами Люсини, про це поховання існують різні легенди. Тож вона закликає своїх підписників розповісти, що їм відомо про цю могилу.
«Я тут із самого дитинства»
Цвинтар Старого Знесіння Люсина обрала для своєї ініціативи не випадково. Він розташований неподалік її дому. Сюди її ще в дитинстві водив батько.
«Я бувала на цьому цвинтарі з самого дитинства, і він для мене дуже душевний. Тим більше тут дуже багато старих поховань, і кожна могилка виглядає зовсім по-іншому», – розповідає жінка.
Її також цікавить історія самих пам’ятників. Каже, що старовинні поховання можуть розповідати про те, як жили люди раніше.
Працює Люсина поступово – щодня може прибрати кілька могил. Вона співпрацює із відеографинею, яка знімає процес роботи та допомагає розповідати про нього в соцмережах, зокрема в інстаграмі. У майбутньому жінка планує не обмежуватися цвинтарем Старого Знесіння.
«Я планую все ж таки йти на інші цвинтарі, і навіть їздити кожного місяця на інше місце, і робити толоку», – каже вона.
Підтримали підписники
За словами працівника парку «Знесіння» та доглядальника цвинтаря Володимира Петриці, ініціатива Люсини важлива, адже самотужки привести до ладу всі поховання громада не може.
«Прийшла, віднайшла декілька поховань занедбаних і зайнялася цією справою. Велику, велику вона справу робить», – зазначає доглядальник цвинтаря.
На цвинтарі Старого Знесіння близько 1500 поховань. Люсина вже власноруч прибрала понад 30 могил. Згодом вирішила організувати спільну толоку. На таку ідею її наштовхнули підписники.
«Люди наскільки згуртувалися і почали писати, що вони готові допомагати. Я планувала трішки пізніше це все зробити, хоча б за місяць. Але настільки багато людей почало писати, що я подумала, що треба це якомога швидше організувати», – розповідає Люсина.
До толоки підготували рукавички, воду, щіточки, мийні засоби, лопати, граблі та косарки. Для старих хрестів також підготували фарбу – їх намагаються очистити та надати їм охайного вигляду. Допомогли й партнери. Зокрема, Люсині безкоштовно передали підсвічники та лампадки.
«Спочатку ми домовлялися за ціни, а коли люди почули, яку ми робимо справу, вони нам просто відправили все безкоштовно. Це перший наш такий партнер. Для мене це було надзвичайно приємно, я й не сподівалася на таку підтримку», – каже жінка.
До толоки долучилися львів’яни
На заклик Люсини відгукнулися люди різного віку. Серед них – її знайомі та підписники. Олена Потинська каже, що відразу зрозуміла важливість цієї ініціативи.
«Кожен хоче залишити гарний слід, а ці люди, мабуть, вже залишили. І наш обов’язок – виховувати наше майбутнє і не забувати про наше минуле. Так і робимо, стараємося допомагати один одному, підтримувати. Є велика вірогідність, що за нами хтось так догляне і залишить у такому гарному стані», – розповіла учасниця толоки.
Інша учасниця – Тетяна Черкова – долучилася після того, як побачила ініціативу в соцмережах. Вона сама раніше прибирала могили, а також досліджує власний родовід.
«Я досліджую свій родовід, і це мене завело на цвинтарі. І виявилося, що більшість наших цвинтарів у такому занедбаному стані, що щось знайти нереально», – каже Тетяна.
Для Ірини Санницької толока стала особливою особистою історією. Під час прибирання однієї із занедбаних могил вона побачила на табличці своє ім’я.
«Я не знаю, що сталося, насправді. Ми почали разом з Люсиною прибирати могилу, яку домовлялися. Прибираючи ту, мене весь час тягнуло до цієї захаращеної. Я весь час потягувала кілька листків плюща чи ще щось звідси. Коли я добралась до таблички, думала, що нічого не буде видно, але тут я побачила ім’я Ірина, і мене теж звати Ірина. Не можу пояснити це», – розповідає вона.
На прибраних могилах залишають колоски
Особливим символом проєкту Люсина обрала пшеничні колоски. Їх вона ставить на могилах, які вдалося прибрати, та оздоблює українським орнаментом.
«Я хочу, щоб все ж таки наші могилки, які я прибираю, і наші толоки асоціювалися з пшеницею. Я вважаю, що це український символ, який дає життя, який є вічний», – пояснює жінка.
За її словами, колосок має нагадувати про Україну, її історію та землю, на якій поховані люди.
«Мені здається, що неможливо кращого придумати, ніж ставити до могили колоски. Крім того, я їх обробляю таким українським орнаментом, щоб всі бачили, що це є Україна, і ці могили поховані на українській землі», – зазначає Люсина.
Так колоски стали символом доглянутих поховань і самого проєкту «Люсині колоски». Жінка планує продовжувати прибирати занедбані могили та хоче розвіяти міф, що не можна прибирати чужі поховання.