Від висловлювань наших політиків про туризм складається враження, що туризм став останньою надією знедолених, майже предметом віри у щасливе майбутнє. Адміністративні працівники всіх рівнів дружно оголошують туризм пріоритетною галуззю місцевого розвитку, переповідаючи про казкові доходи від туризму у далеких країнах.
Скільки вже було спроб реформувати управління туризму. Як результат таких спроб маємо тепер міністерство культури і туризму з відповідними структурами на місцях. В результаті – ні розвитку культури, ні розвитку туризму.
В одному з документів ЮНЕСКО зазначено: «Як відомо, туризм для розвитку може бути і смертельним ворогом, і добрим другом». Саме у спрощеному баченні туризму як способу заробляння грошей, наповнення бюджету, розвитку інфраструктури послуг, тобто чисто економічному баченні, криються загрози для культурних і природних ресурсів, тих ресурсів, які є ресурсом туризму. Окрім того, мотивація отримання прибутку деформує культурно-історичний контекст міста, спрощує змісти, гламуризує цінності, що й бачимо у Львові. А це далеко не відповідає ні сучасним стандартам туризму, ні інтересам громади міста. У чому ж полягає ворожість туризму?
Загрози туризму для історичного міста можуть себе виявляти у:
- невідповідному, руйнівному використанні культурно-історичного простору, який і є головним ресурсом туризму;
- негативному впливі на соціокультурне середовище, обмежуючи форми і території соціокультурної діяльності та їх якість;
- формуванні нових стереотипів про країни походження туристів, розважальний туризм діє акультурно, комерціалізуючи стиль життя;
- стимулюванні соціальних патологій (наркоманія, проституція, чорний ринок тощо), що впливає на почуття безпеки населення і туристів;
- посиленні впливів інфляції і корупції.
Такі загрози вразливіші для міст з багатою історичною спадщиною та з невисоким рівнем розвитку економіки й культури.
Щоб запобігти негативним впливам туризму на розвиток міста чи регіону і використати його можливості, потрібне відповідне регулювання місцевими органами влади. Для оцінки можливостей туризму у сталому розвитку міста треба комплексно досліджувати його економічні, соціальні, культурні й екологічні впливи. Оскільки туризм впливає на всі сектори суспільної діяльності, то він може бути інтегральною складовою стратегій розвитку різних галузей і через них впливати на розвиток туризму.
У деяких розвинутих країнах туризм не виділяють в окремий сектор. Регулювання туризму здійснюють через навчання персоналу, щоб впроваджувати в туристичну індустрію відповідні екологічні, соціальні, культурні стандарти, просувати на ринку багатопрофільні туристичні продукти, формувати відповідальне ставлення до культурних продуктів.
Який туризм розвивати в історичних містах? Останнім часом сформувалося поняття «міський туризм», який скерований на отримання вражень від відвідин міста і включає у себе культурний туризм, освітній туризм, туризм розваг. При цьому розрізняють два підходи: технологічний (масовий) туризм, пасивний, кількісний і мотиваційно звужений, тобто за певний час відвідати якнайбільше пам’ятних місць; концептуальний (або тематичний) туризм, який базується на антропологічному розумінні культури, розширює мотивацію і дає змогу розкрити комплексно місцеві культурні особливості.
У Львові, на мою думку, треба активно розвивати саме культурний туризм, який охоплює різні форми туризму з інтегральними культурними пропозиціями. Адже туристів до Львова приваблює його створена не нами архітектурна субстанція, не просто приваблює, а й зачаровує. А нам треба наповнювати її новими контекстами, змістами, подіями, тобто продуктами культурного туризму, які розкриють значення Львова, відродять особливу атмосферу цього міста, його дух. Розкриють не тільки для гостей, а й для мешканців Львова.
Туризм з культурною мотивацією є наслідком перетворення капіталу. При цьому туризм як категорія економічна визначається культурною пропозицією і культурним попитом. Продукт культурного туризму виникає внаслідок конвертації економічного капіталу в об’єктивізований соціальний символічний культурний капітал, поєднуючи інтереси культури і економіки.
Культурний туризм – це престижний туризм. В Європі як благородний туризм він має давні традиції для переживання досвіду інших культур: так званий Ґран тур в Англії з 16 ст., чи Італійські подорожі (Й. В. Ґьоте). Це був ідеал подорожі з метою доповнення особистим досвідом освіти, розширення знань, переживання романтичних пригод. Думаю, свого часу Львів теж був метою таких мандрівок. А тепер саме таку мотивацію розвитку туризму слід розвивати у Львові.
Культурний туризм стимулює використання культурного ресурсу і активізує соціальну функцію культури, скеровану не тільки на туристів, а й на мешканців міста, через взаємовпливи культур (так званий аспект 4-х культур: культура місця походження туриста, культура відпусткового періоду, культура послуг, культура міста) зменшуються загрози масового туризму.
Культурний туризм стимулює осмислення культурного ресурсу міста, а саме:
- стимулює продукування культурного продукту як туристичної пропозиції,
- підтримує автентичність і достовірність культурної спадщини,
- розвиває співпрацю пам’яткоохоронних інституцій, музеїв, туроператорів, бізнесу,
- розвиває свідомість громади через включення у формування власного образу і маркетингу міста,
- формує нові форми і методи комунікації й дидактики,
- сприяє пошуку балансу між високою і масовою культурою,
- сприяє пошуку спільних інтересів, формування спільних стратегій різних галузей.
Культурний туризм – це засіб внутрішньої мобілізації всіх сфер діяльності й адаптації до умов ринку.
Культурний туризм – це не заробляння грошей, а спосіб визначення спільних завдань і стратегій діяльності в нових умовах.
Культурний туризм – це можливість формування відкритих стосунків з зовнішнім оточенням, виконання соціально важливих завдань шляхом поширення знань і тлумачення значень символів і цінностей соціокультурного середовища міста для формування ставлення людини до світу.
Культурний туризм аж ніяк не слід розглядати як панацею, а лиш як можливість запобігти тим загрозам, які криються у туризмі масовому, скерованому на отримання прибутку за рахунок ресурсів міста аж до повного зужиття.