...і трішки про несподівану користь від телевізійних талант-шоу
Важко знайти у світовій культурі більш затяганий сценами-екранами сюжет, ніж «Кармен». Справжні шедеври від Карлоса Саури, Марка Дорнфорда Мея чи, ближче, Романа Віктюка мирно уживаються із усілякими кітчевими екзерсісами.
«Київ модерн балет» під керівництвом одного із найяскравіших балетмейстерів України (а може і найяскравішого) Раду Поклітару привіз до Львова власну версію подій, давно знайомих кожному. Минаючи балетну «Кармен-сюїту» Бізе-Щедріна, Поклітару, мовою хореографії, ставить оперу, інсценізуючи її цілковито сучасними методами, уникнувши, утім, радикалізму «Кармен із Каелітші».
Його Кармен доволі традиційна, проте на перший план Поклітару висуває не її, а Маріеллу, наречену Хосе, яку загалом мало хто пам’ятає. Саме вона дивиться постановку по старенькому телевізору, у кульмінаційні моменти дії змінюючи «віртуал» на «реал».
Актуальність і модерність «Кармен.tv» – не у типажах чи візуальному епатажі. Вона - у способі мислення, у легкій іронії, що не переходить у загравання із залом. Вона - у модерному розумінні хореографії та у нестримній фантазії одного із найкращих (мабуть для профі «одного з», але для мене – найкращого) хореографа України.
Балет став першим для створеного у 2006-му році театру, у 2007-му отримав дві «Київські Пекторалі» як найкраща вистава року та найкраща робота балетмейстера.
А винесена у назву абревіатура tvстала пророчою: зал вітав Поклітару як рок- чи футбольну зірку. А значну частинуглядачів у залі складала телеаудиторія «Танцюють всі». Ну,бодай якась користь від телевізійних талант-шоу.