Йому ще малим сказали, що не малюватиме - таланту не має. Проте, чи то така сильна віра дідуся в свого онука, чи така дитяча впертість самого малого - Тарас став художником.
Найраніший твір Шевченка — "Портрет батька", який він намалював у 15. Зобразив тата з пам’яті, бо той чотири роки, як помер. А пам’ять і рука не підвела.
Згодом за малюнки Тараса хвалили - його поміщицька пані Софія. За них же ж і шмагали - за наказом пана Енгельгарда. А ще вірили в Тараса-художника, як от Карл Брюлов - його вчитель в Петербурзькій академії мистецтв.
Ще як Шевченко був кріпаком, пан платив йому карбованця сріблом за малюнок кожної своєї коханки, а вже тут, в Академії, здобуток Тараса - срібні медалі. А твори свої він не лише відшліфовує, а й закодовує. Шевченкова "Катерина" - не просто збезчещена "москалем" дівчина - це Україна.
Малював Тарас і на засланні, в Орській фортеці і в Новопетрівському форті, - хоч і не можна було. Малював, за спогадами очевидців, навіть вугіллям на стінах.
У його доробку - міфічні сюжети і навіть біблійні. А по засланні - успіх: звання першого академіка гравюри, за рік до смерті. Шевченка назвали "мужицьким Рембрантом" за копію офорту "Притча про виноградаря".