Фортецю Тягинь на сучасній Херсонщині збудували на межі XIV і XV ст. в часи Великого князівства Литовського. Князь Вітовт звів кам’яну фортецю замкового типу, яка входила в оборонну лінію на кордоні імперії вздовж узбережжя Чорного моря. До наших часів вежа не достояла, однак залишки її стін та фундаментів впродовж минулих мирних років досліджувала спільна група українських і литовських археологів. Підсумком став віртуальний музей з відтворенням первісного вигляду фортеці та розповіддю про її призабуту історію.
Після занепаду князівств Русі частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Ця імперія запозичила багато від Русі, перейняла православ’я, деякий час офіційною мовою документів була кирилична староукраїнська. Серед очільників держави були руські князі, зокрема син Данила Романовича Шварно. Росія цю середньовічну історію українських земель замовчувала, популяризуючи версію про заснування південних міст в часи Російської імперії на Дикому Полі.
Насправді литовські князі після перемоги над Золотою Ордою у битві на Синіх Водах (1362), почали зводити потужну систему фортифікації на південному прикордонні. Саме в цей час і постала фортеця Тягинь. Зараз це прифронтове село Тягинка Бериславського району на Херсонщині, де однойменна річка змією врізається в суходіл, а потім впадає у Дніпро. На протилежному березі – окупована територія. У давні середньовічні часи ці землі теж були небезпечними, тому володарі ВКЛ зводили низку оборонних фортець для контролю прикордонної території. Єдина така вежа збережена до наших днів у селі Веселе навпроти Нової Каховки, відомо, що такі ж були у Миколаєві (район досі називається Вітовка), Очакові (фортеця Дашів), Соколах (Вознесенськ).
Однак Тягинь мала не лише оборонне призначення. Фортеця одночасно була митницею на переправі і портом на перетині торгових шляхів між Сходом та Заходом. Фортеця Тягинь фактично стояла на межі двох світів і була в епіцентрі важливих історичних подій. Це був період розвитку Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, створення Кримського ханства, торгової активності генуезців в Причорномор’ї та перших походів українського козацтва.
Як розповідають на сайті віртуального музею, за плануванням вапнякова фортеця Тягинь належить до трикутних константинопольського типу. Вона охоплювала площу 0,73 га, а городище – 18 га. Дослідники виявили залишки її стін та вежі.
«Південно-східну стіну вежі прикрашав фриз, декорований у сельджуцькому стилі. На підлозі першого поверху була зафіксована дощата конструкція з тополі чи осики, на якій збереглися уламки бомбарди XV ст. (артилерійська гармата з вапняковими ядрами). Первинну конструкцію другого поверху фортеці утримували стовпи, від яких у підлозі зафіксовані три ями. За розрахунками архітекторів, ця вежа могла бути триярусною, заввишки до 9 м. На стінах фортеці знайшли і холодну зброю, характерну для литовського війська XIV‑XV ст. – залізні арбалетні болти», – розповідають дослідники.
А ще історики виявили унікальну знахідку вапнякової плити із геральдикою, характерною для християнських родів литовського походження (можливо, з оточення Вітовта). Це зображення великого хреста, який завершувався «колюмнами», та графіті з літерою «V».
Ще одним цікавим відкриттям стала знахідка залізної булави у культурному шарі XV ст., яка могла бути і зброєю, і клейнодом (знаком влади) представників вищих рангів. Це перша така знахідка на всьому чорноморському узбережжі.
Археологічні знахідки свідчать про активну торгівлю та зв’язки цієї території і ВКЛ в цілому з сусідами:
- знайдені польські монети – денарії з білону Краківського короля Владислава Варненчика (1434‑1444 рр.), срібна монета короля польського і Великого князя Литовського, дідича Русі Сигизмунда І (1467‑1548 рр.).
- Тісні зв’язки з Кримом засвідчені знахідками парадного полив’яного посуду, зокрема сграфіто, розповсюдженого на широкому просторі від Балкан до Поволжя, джучидськими монетами із Кафінською контрамаркою та Кримського ханства XIV‑XV ст.
- Про генуезький вплив (або про контакти) свідчать монети з Кафінською контрамаркою та фрагменти генуезької бомбарди – артилерійської зброї XIV-XV ст., знайденої під час розкопок у кутовій вежі.
Фортеця Тягинь є пам’яткою національного та міжнародного значення і спільною історико-культурною спадщиною трьох народів – українського, литовського, кримськотатарського.
Археологічна експедиція фортеці Тягинь тривала 6 років, до неї долучилися 200 волонтерів з України і Литви, роботами керував Інститут археології НАН України. Нещодавно дослідники презентували віртуальний музей артефактів та 3D-модель фортеці Тягинь.
Усі фото та ілюстрації – проєкту