У Німеччині віднайшли портрет дочки останнього українського гетьмана Павла Скоропадського Єлизавети. Він вважався зниклим, але, як з’ясувалося, весь цей час картина зберігалася у будинку жителів невеличкого містечка в баварських Альпах, лижному курорті Оберстдорф. Саме там до кінця життя й проживала гетьманівна. Власниця картини сама звернулася у київський Музей гетьманства і розповіла, що портрет вцілів. Історик Олександр Алфьоров розповів деталі цієї унікальної знахідки.
Мешканка німецького містечка Оберстдорф Катарина Шалль, сім’я якої має маленьке господарство і разом працює на своїй фермі, звернулась до київського Музею гетьманства з інформацією, що в їхній родині зберігся портрет доньки останнього гетьмана України Павла Скоропадського Єлизавети. Цей портрет вважався зниклим під час Другої світової війни, лише як репродукція тиражувався на листівках.
Насправді понад 40 років цей портрет прикрашав будинок німецької сім’ї, хоча там ніхто не знав, кому він належить. Катарина Шалль розповіла, як портрет потрапив до їхнього дому. Її батько в 15-річному віці колекціонував марки. Коли у місцевій газеті він побачив оголошення про те, що в Оберстдорфі ліквідовують якесь домогосподарство, вирушив туди на пошуки рідкісних екземплярів до колекції. Але на місці за дверима побачив картину, його вразили кольори та зображена на ній жінка. Господар віддав її безкоштовно, інакше вона потрапила б на смітник. Батько приніс портрет додому і повісив у своїй дитячій кімнаті. Портрет там провисів останні 40 років, доки його не помітила вже доросла Катарина.
«Як і батько, я закохалася в картину з першого погляду. Кольори, квіти, прикраси та харизма жінки – це якась магія. Я повісила портрет у своїй квартирі, і всі, хто приходив до мене, були також вражені. Майже кожен гість запитував, хто це та яку історію приховує картина. На той час я зовсім нічого не знала про жінку, яка на ній зображена. Вирішила розпочати власне дослідження. Завдяки функції пошуку зображень Google я знайшла музей у Києві та дізналася багато інформації про людину з картини», – розповіла Катарина Шалль редакції Marie Claire.
Шукаючи інформацію в інтернеті, Катарина вийшла на Музей гетьманства і повідомила, що портрет зберігається у неї. Ця історія трапилася ще в 2021 році, однак музей про неї розповів лише тепер.
«Ми всі думали, що портрет втрачений багато років тому. Адже навіть Олена Отт-Скоропадська, молодша сестра Єлизавети Павлівни, не знала нічого про нього. Його не було в родинній колекції гетьманських портретів, створених тією ж художницею – Ольгою Мордвіновою, які передали до Музею гетьманства. Та яким же здивуванням і радістю для нас став електронний лист в 2021 р. з питанням хто ж зображений на цьому портреті, бо він висить в оберсдорфській вітальні пані Катарини Шалль», – написали 8 березня на сторінці Музею гетьманства.
Авторка картини – художниця Ольга Мордвінова, яка товаришувала з родиною Скоропадських і писала на замовлення їхні портрети та українських гетьманів. Наймолодша донька Скоропадського Олена передала цю серію портретів до Музею гетьманства. Не вистачало одного – Єлизавети. Він був дуже відомий серед української діаспори, в еміграції з нього виготовляли поштівки. Гетьманівна в українському вбранні асоціювалась на чужині з образом України.
Оскільки Єлизавета не мала дітей, ймовірно, після її смерті маєток продали. Попри встановлення місця перебування цінної картини, поки невідомо, чи німецька сім’я має намір повернути портрет в Україну.
Що відомо про Єлизавету Скоропадську
Єлизавета Скоропадська народилася 1899 року у родині з давнім козацько-гетьманським родоводом. Її сестра Олена Отт-Скоропадська писала, що національна свідомість Єлизавети була дуже гострою: «У моєї сестри… все, що не було українським, з самого початку вважалося малоцінним».
Після нетривалого гетьманування Павло Скоропадський з родиною емігрував в Європу. З 1918 року жили в Швейцарії, Берліні, а після Другої світової переїхали в Баварію. Єлизавета мала освіту скульптора. В Оберстдорфі прожила до кінця життя.
Коли в еміграції її батько започаткував гетьманський рух, Єлизавета активно йому допомагала, була його секретаркою. У 1930-х роках була членкинею Комітету допомоги голодуючим в Україні. Під час Другої світової війни опікувалася українськими остарбайтерами в Німеччині. У 1949 році вийшла заміж за українського дипломата, одного з керівників Союзу гетьманців-державників Василя Кужима. З 1959 року, після смерті старшої сестри Марії Скоропадської, як найстарша в роді очолила гетьманський рух. У 1963 році за її сприяння в Філадельфії (США) створили Східноєвропейський дослідний інститут ім. В’ячеслава Липинського, який зберігав матеріали українського державницького руху.
Найбільше зібрання матеріалів родини Скоропадських є у Музеї гетьманства в Києві. Серед них є особисті речі Єлизавети, зокрема вишита білим по білому сорочка. Проект «Вишивка в одязі видатних українців» відтворив зразок вишиванки Єлизавети Скоропадської. Кандидатка історичних наук Марина Олійник зазначає, що за стилістикою композиції, техніки та колористики ця сорочка, найімовірніше, належить до чернігівського типу.
Серед інших місць, пов’язаних з родом Скоропадських, є село Гамаліївка на Сумщині і церква-усипальниця багатьох представників сім’ї Скоропадських, зокрема дідуся Єлизавети – Петра.