Наукові дослідження останніх років виявили досі невідомі імена історичних постатей, які керували Чернівцями в переломні періоди історії. Серед них - призначений в листопаді 1918 року українським урядом Буковини комісар міста (бургомістр) Осип Безпалко, відомий громадсько-політичний діяч Буковини, який згодом, у 1919-1920 роках, займав посаду міністра праці в уряді Української Народної Республіки.
"Ознайомившись з історичними документами про діяльність першого українського керівника міста Чернівці, я звернувся до Чернівецького міського голови М.Федорука з пропозицією відновити історичну справедливість, забезпечивши виготовлення та розміщення в сесійній залі Чернівецької міської ради портрету Осипа Безпалка" - заявив депутат міської ради Володимир Бешлей.
У разі ігнорування його звернення, В.Бешлей має намір винести в порядку депутатської ініціативи відповідний проект рішення на сесію Чернівецької міської ради.
Осип Безпалко народився 1881 року в м. Чернівцях. Після закінчення учительської семінарії вчителював в селах Глибока, Оршівці та Каменка, містах Серет та Чернівці. Викладав в учительській семінарії м. Чернівців.
У 1906-1918 роках голова буковинської соціал-демократичної партії, керівник її друкованого органу "Борба" (1908-1914). Член правління товариства "Українська Школа" в Чернівцях. Голова читальні "Воля".
У 1918 р. був членом буковинської секції Української Національної Ради від соціал-демократичної партії. Представляв Буковину на львівській Конституанті 18 жовтня 1918 р. З 25 жовтня 1918 р. голова комісії народної оборони буковинського Крайового Комітету. 3 листопада 1918 р. був головним доповідачем Буковинського Віча в Робітничому Домі та на площі Єлизавети. ю
6 листопада 1918 р. очолюваний Омеляном Поповичем український уряд Буковини призначив його комісаром міста (бургомістром) Чернівці, а згодом уповноважив представляти інтереси Буковини перед Українською Національною радою у Львові та урядом гетьмана П. Скоропадського у Києві. Член Української Національної Ради ЗУНР, член Трудового Конгресу УНР. Делегат ЗУНР при передачі нотифікації постанови про злуку ЗУНР з УНР. З березня 1919 р. - референт дипломатичних справ Буковинської Ради в Станіславові. В 1919-1920 роках - міністр праці УНР.
Після окупації Буковини Румунією був змушений емігрувати з Буковини. На еміграції лектор Української Господарської Академії в Подебрадах (з 1922). Доктор філософії Карлового університету в Празі. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку 19 століття.
В 1945 році заарештований більшовиками в Празі, вивезений в СРСР і висланий в Казахстан, де загинув у 1950 р.