Навіть диктаторські режими під час ведення війни потребують підтримки народу. Путін має підтримку росіян, не таку велику, як малюють російські соціологи, але вона є і вона значна. Лукашенко не має підтримки білорусів у війні проти України. Тому потребує дій, які б мотивували білорусів підтримати війну.
24 червня ГУР ЗСУ повідомило, що на території Республіки Білорусь (далі – РБ) РФ планує підірвати житловий будинок. Уночі 25 червня російські стратегічні бомбардувальники увійшли в повітряний простір РБ й обстріляли територію України. Також було випущено ракети Іскандер. У мережі зразу з'явились заклики вдарити по білоруській території, а самих білорусів у них звинувачували у всіх діях Лукашенка. Своєю чергою білоруси почали звинувачувати українців, так виникає конфлікт народів, якого насправді немає. У такий спосіб було запущено провокацію, яка мала б надати Лукашенкові можливість вступити у війну й не отримати бунту в країні.
Ми часто забуваємо, що є об’єктами перманентної інформаційної війни. Ворог постійно проводить проти нас інформаційно-психологічні операції, які він підсилює обстрілами. Але треба вчитись відкидати емоції і вмикати раціо.
********
Жовтень 2019 року – 67% українців (тут і далі дані Соціологічної групи «Рейтинг») позитивно ставиться до Лукашенка; серпень 2020-го – квітень 2021 року – тисячі арештів, сотні зниклих і десятки закатованих білорусів, але 45% і 44% відповідно українців позитивно ставляться до Лукашенка; січень 2022 року – 29% українці все ще позитивно оцінюють диктатора.
Ми маємо доступ до медіа, можемо слухати і чути білоруських опозиціонерів, оцінити криваву диктатуру по сусідству. Але більшість не хоче цього робити. У червні 2022 року ми звинувачуємо білорусів (узагальнюючи) в обстрілах України, ставлячи знак дорівнює між Лукашенком і білорусами. І зовсім забуваємо, що стріляють росіяни, а Білорусь – фактично окупована.
Scientia est potentia
Росіяни нічого не знають про українців, тому їхні прогнози про швидку війну і підтримку населення провалились. Але й ми нічого не знаємо про мешканців Росії. Зводимо всі народності до поняття «рускі» та намагаємось щось прогнозувати й оцінювати. Та сама ситуація і з білорусами. Ми абсолютно нічого не знаємо про країну Білорусь, її мешканців, ситуацію в регіонах.
У нас ніколи не було окремого вивчення цих країн і ситуації там. Немає аналітики чи бодай достатньої кількості публіцистичних матеріалів. Життя міфами про «братні народи» негативно вплинуло і на нас. Оцінка ситуації через радянську пам’ять та картинки з ТВ і YоuTube не дає можливості побачити реальну ситуацію в країнах.
Спрощення
Ми дуже спрощено сприймаємо системи влади в цих країнах і ставлення людей до них. Хай як парадоксально це звучить, але Росія вільніша країна, ніж Білорусь, і те, що частина білорусів тягнеться на схід, можна зрозуміти. Чомусь у нас завжди вважали, що режим у Білорусі – це такий легенький авторитаризм, який покликаний якісно організувати всі державні процеси. А підтримка ІТ-сфери взагалі показувала прогресивність влади. Проте це обман, як в ілюзіоніста. Поки нас відволікають яскравими діями, насправді відбуваються зовсім інші речі.
У Росії вся система влади тримається на трьох стовпах: силовики, олігархи, високопосадовці. Також окремо треба враховувати ситуацію в регіонах. Там є баланс і боротьба за вплив. Це не скасовує того, що режим у Росії побудований довкола диктатора, є кривавим і несе загрозу Україні та світу.
У Білорусі система влади побудована на тотальному контролі силовиків. Люди зникають безвісти вже два десятиліття. Будь-кого незгодного зразу прибирають. Якщо в Росії проти посилення силовиків виступали і високопосадовці, і олігархи, бо це зменшувало їхній вплив, то в РБ немає кому виступати. Там просто постійно чимраз сильніше «закручують гайки».
Ставити вимоги до білоруської опозиції, відштовхуючись від української ситуації у 2013 році, безглуздо. Там знищувалось усе, що мало хоча б натяк на опозиційність. У нас були партії, лідери, активісти і громадянське суспільство.
Білоруси понад рік бились за свою свободу, а що ми зробили, щоб допомогти? Нічого! Допомога ІТ-спеціалістам, які переїхали до Львова чи Києва – це не допомога. Ми як держава загравали з Лукашенком. Частина ЗМІ, активістів, лідерів думок вважала протести «рукою Кремля», а Лукашенко був одним із тих, кого найбільше підтримували українці.
Узагальнення та відповідальність
Якщо ми говоримо про відповідальність за війну і смерті українців, то це, беззаперечно, не тільки Путін та система влади в Росії, а й росіяни. До цього узагальнення може бути багато зауваг, але загалом воно правильне і потрібне в час війни, щоб українці та громадяни ЄУ, «для яких не все так однозначно», чітко визначились зі своїми позиціями.
Проте узагальнення щодо білорусів не має працювати. Ми маємо розуміти, що у 2020 році там відбулось криваве захоплення влади диктатором Лукашенком. Те, що робив бацька, не дозволяв собі навіть Путін: система в Росії має більше рівноваги та протидії. У Республіці Білорусь – кривавий диктаторський режим, який цільово знищує білорусів, які не тільки проти нього, а й потенційно можуть бути проти чи вплинути на інших.
По кому оцінювати суспільство?
Суспільство та країна завжди пізнаються й асоціюються з активною його частиною. Навіть якщо це кілька людей, але вони пізнавані й активні, то через них формуватиметься думка про інших. «Хороших росіян» під час цієї фази війни немає, бо активна частина російського суспільства підтримала дії влади, втекла з країни або промовчала. І саме вони склали враження про інших, тих, які мовчать.
Це ж стосується українців останніх 9 років. Активність умовних 10% суспільства привела нас до кандидатства на членство в ЄС, саме через них Європа і світ бачать Україну. Поки що все виглядає логічно. Проте, коли мова заходить про білорусів і Білорусь, то в Україні ця логіка ламається. Активна частина білоруського суспільства, яка боролась проти диктатора, – в тюрмах або втекла з країни. Проте позицію білорусів у нас оцінюють за поведінкою тих, хто не мав позиції у 2020/21 роках та боїться виступити проти диктатора нині.
Це стосується й відповідальності українського народу. Якщо всі білоруси відповідальні за дії Лукашенка, то й ми маємо бути відповідальними за те, що останні два роки українська влада співпрацювала з диктатором та фінансувала його, закуповуючи енергоносії (прямо як зараз робить Німеччина, Франція, Угорщина, ігноруючи наші заклики). Також раніше ми були одними з тих, хто легалізував Лукашенка як лідера, коли Мінськ став центром переговорів між Україною та Росією.
Ми самі все маємо вирішувати
Треба розуміти, що не існує тільки нашої позиції. І війна в Україні – це насамперед наша проблема і нам її розв’язувати. Позиція, коли ми всіх у всьому звинувачуємо, не працює. Вона не дає результату і не дасть. Пошук союзників і формування союзів важливі. Тому щодо білорусів маємо зробити їхню опозицію й активних людей союзниками, а не узагальнювати чи починати ділити на правильних і неправильних. Це їхня країна, їм її будувати, але ми маємо допомогти знищити диктатора. Бо це наш сусід, і треба, щоб він був адекватним.
Зараз не треба узагальнювати білорусів і диктатора Лукашенка. Треба думати, як допомагати опозиції, координувати дії, готувати сили спротиву, тиснути економічно, надати допомогу тим, хто готовий вийти на протест, навіть фінансувати спротив. Можливо, це голосно прозвучить, але доля Білорусі та білорусів тепер і в наших руках.
Не треба міряти опозиційність і готовність до боротьби в білорусів по Тихановській, яка в нас має погану репутацію. Це як оцінювати українську опозицію 2013 року особою Яценюка. Крім неї, з країни виїхали десятки тисяч активних і готових діяти білорусів. Новий лідер може з’явитись як з фронту російсько-української війни, так і кабінету у Кремнієвій долині. Але з їхньою опозицією і лідерами думок треба працювати.
Допомога білорусів
З перших днів чергової фази війни білоруси почали нам допомагати. Вони реально нищили залізничну інфраструктуру, щоб ускладнити пересування російських військ, і це не одиничні випадки. Вони пішли воювати за Білорусь у війні Росії проти України, вони включились в інформаційну війну.
Варто зауважити, що війна білорусів і росіян за Україну сильно відрізняється. Білоруси борються за Україну ще з Євромайдану і з перших днів війни воюють за нас. Їх тут не десятки й навіть не сотні. Вони реально вмирають за Україну, бо розуміють, що це шанс для їхньої держави.
Обстріли України здійснюють росіяни з тимчасово окупованої території Білорусі. Ми ж не звинувачуємо жителів Херсона за обстріли Миколаєва. Це така ж ситуація. Тільки окупація РБ відбувалась повільно і тихо.
Українська пропаганда
І трошки про відсутність «хороших росіян». Суспільство і всі топспікери твердять, що таких немає. Але паралельно у нас є Легіон «Свобода Росії», куди входять росіяни й воюють за Україну проти Росії. То хто вони? У нас п’ятого президента України в українському суді захищає російський адвокат. То хто він? Ви скажете виняток, який підтверджує правило. Але щось забагато таких винятків назбирується. Тому треба розібратись, що і для чого ми робимо.
З усією повагою до наших спецслужб, але Легіон «Свобода Росії», який складається з росіян, – це більше елемент інформаційно-психологічної операції. Так, є ті, що активно воюють та навіть загинули за Україну, але постановочні фотосесії Легіону «Свобода Росії» – це ІПСО, а роль незначна. Проте саме про них в останні два тижні почали багато писати та поширювати фото і відео в соцмережах. А чому не про білорусів, які реально воюють з 2014 року?
P. S. Важливо наголосити, що це бачення ситуації в Республіці Білорусь та Росії з боку українця. Не будучи постійно в контексті, важко розібратись в усіх тонкощах процесів, особливо щодо білорусів. Проте тенденції та процеси стають зрозуміліші, якщо вивчати й аналізувати сусідів, а не читати інтерпретації в телеграм-каналах.