Лікарка Ірина Гнатів у старій амбулаторії самотужки робила ремонти, в новій – виборює фінансування на місцевому та обласному рівнях. Тож тепер Давидівський медзаклад виглядає та працює не гірше, ніж приватні клініки.
Ще прийом не розпочався, а до головної лікарки Давидівської амбулаторії вже черга.
«Дуже добра лікарка. Така приємна. Вона прийме вас, вона з вами поговорить, порадить вам, те, що має бути», – каже пацієнтка пані Катерина.
«Дуже нам допомагає, порадить, підкаже, як треба – направить. Дуже хороша лікарка. І дітям допомагає, і нам, дорослим», – додає відвідувачка амбулаторії Христина.
Ірина Гнатів сюди приїхала ще 2006 року. Молода лікарка спершу стала в.о. головного лікаря, потім офіційно отримала цю посаду. Ще в старій амбулаторії скинула лікарського халата та самотужки й частково своїм коштом робила ремонти. Тоді ж і боролася за довіру мешканців.
«Брала кардіограф, йшла в село. З хата в хату. Спочатку не сприймали. Говорила: «Я — ваш лікар. Я тут розпочала свою роботу. Давайте я вам зроблю кардіограму». Хтось відкривав двері, хтось не відкривав. По-різному було», – каже Ірина Гнатів.
А ще просили священиків розказувати парафіянам про різні акції здоров'я. І це спрацювало. Довіра зросла.
У новеньку амбулаторію медики переїхали 2010 року. А наприкінці минулого підписали угоду з Національною службою здоров'я України. І тепер мають фінансування від неї, також – підтримку від Давидівської громади.
«З нашою сільською радою, з їхньою допомогою ми подавалися на обласні мікропроекти, і власне, перемогли. Отримали гематологічний аналізатор, і два аналізатори сечі. Один в цій амбулаторії ми поставили, а другий у нашій амбулаторії в Чишках», – пояснює лікарка.
Ірина живе в амбулаторії. Тож до робочого кабінету їй йти всього кілька хвилин. До сьогодні назбирала понад 1900 пацієнтів. Серед них є мешканці й сусідніх сіл, Львова і навіть є пацієнт зі столиці.
«Їхав мужчина, йому стало по дорозі погано, він запитав, де є найближчий медичний заклад. В нього був серцевий напад, і він звернувся в наш заклад. Надали допомогу, і через три місяці приїхав подякувати, сказав, що хоче підписати зі мною декларацію», – посміхається Ірина.
У амбулаторії умови покращилися та й місця побільшало – тож задоволені усі.
«Амбулаторія була зовсім інша, і приміщення було інше. І лабораторія там займала 5 м2. Отепер собі уявіть, зараз у нас є 18 квадратних метрів, а було всього п'ять», – додає лаборантка клініко-діагностичної лабораторії Анна Бобильова.
Ще не всі у громаді підписали декларації. Тож лікарі знову ходитимуть від хати до хати й закликатимуть їх підписувати.