Село Кальне Сколівського району на околиці Львівщини практично відрізане від цивілізації. Тут суцільне бездоріжжя, транспорт ходить лише раз на день і школа на 200 хат лише початкова. Оселі розташовані одна від одної на серйозній відстані, тож до центра села деяким кальчанам доведеться добиратися пішки 4-5 кілометрів.
Тут голосують у старенькому клубі, на 173 виборці – одна скринька.
Пан Ярослав свій вибір зробив, тому йде в гості до родини. Каже, що не пропустив ще жодних виборів за життя.
«Я був у Народному Русі,тому мені якось совість не дозволяє пропустити вибори. Я ще за молодості всюди ходив, а тепер теж не пропускаю жодних виборів. За життя справді був на всіх», – розповідає Ярослав Косів.
Йому 71 рік і він подолав 3 кілометри, аби проголосувати. Вірить, що ця влада буде зовсім іншою, але голосує за старих, перевірених. Конкурентів у старого сільського голови тут немає – у бюлетені він один. Не на камеру у Кальне кажуть, що варіантів більше немає. Хто ж головуватиме – тут знатимуть вже пізно вночі.
«В 8-ій годині ми закриваємося, але рахувати будемо точно до півночі, інколи ми сидимо і після 12-ї», – розповідає голова ДВК Мирослава Сабан.
Якщо кальчани не можуть прийти, то обов'язково просять, аби прийшли до них. Тож члени ДВК зробили чималий кілометраж, перестрибнули десятки потічків і вже змінили раз взуття.
«Ой, та ми тут вже всі звикли і до ґумаків, і до кальош, і до чоботів. Ніц страшного, висохне!», – жартує член ДВК Марія Савчин.
В одній з осель на черговій кальничанській горі живе баба Настя. Вона самотня, погано бачить і практично не покидає свого подвір’я . Проте жінка каже, що не голосувати – гріх. І боїться, що якщо не віддасть свій голос, то завтра її внуки будуть у біді.
«Во дивися, я нинька голосую, а завтра буду он там деінде», – роздумує Анастасія Славчаник.
А от молодь тут не активна. Та й більшість живе або за кордоном, або у великих містах. Тож голосувати не приїхали.