Двоє хлопців з ДЦП разом зі своїм арт-терапевтом спробували показати мистецтвом, що найважливіше - яка погода в тебе в душі.
Обом хлопцям важко пересуватися через ДЦП та чимало інших вад.
Андрію - 24, його другу Роману - вже 35. Все, що вони бачать, - це дім, реабілітаційний центр "Джерело" і час від часу клапті іншої реальності.
Сьогодні - один з таких випадків: їхня виставка у кав'ярні-галереї "Штука".
Христя - вчителька хлопців. Від 2009-го вона творить разом з ними.
Каже, що хлопці виросли, бо спочатку навіть пензля тримати не вміли. Тепер самотужки обирають фарби та композицію.
Однак, чого хоче Андрій, вчитель не може почути: розуміє це по його кліпанню очима та поруху вуст.
Роман цього року має покинути "Джерело" через свій вік, а Андрій скоро поїде за кордон до своєї мами.
Тому Христя, бажаючи спершу влаштувати лише свою персональну виставку, передумала і запросила ще й хлопців.
Продавши свої роботи, вони зможуть потратити їх на лікування.
Хоча Роман мріє купити за них пралку для бабусі.