У Львові 11 квітня, у Міжнародний день визволення в’язнів, під час вшанування пам’яті військовополонених фашистського концтабору 1941-44 років «Шталаг - 328», що діяв на території Цитаделі, громадський діяч, депутат Львівської міської ради Віра Лясковська зачитала лист-відповідь екс-начальника управління СБУ у Львівській області Юрія Артюхова на запит пошуковців щодо збережених відомостей про перебування військовополонених у концтаборі. В управлінні, за її словами, зберігається 6 томів свідчень, зібраних з допитів у Львові, і в усьому колишньому СРСР.
З огляду на важливість проблематики, Ю. Артюхов просив ознайомити із змістом листа громадськість. Відтак В.Лясковська повідомила на вшануванні : «На початку липня 1941 року німецьким військовим командуванням на території колишньої фортеці Цитадель у Львові був організований табір для розміщення військовополонених Червоної Армії «Шталаг - 328». Височина, де розташовувався табір, була огороджена колючим дротом в чотири ряди. Останній ряд доходив до теперішньої бібліотеки Стефаника. Поміж цими рядами були вартові приміщення. На території табору знаходилися трьохповерхова будівля, в якій утримувалися військовополонені, табірна кухня, чотири вежі-каземати, плац, на якому здійснювали щоденні табірні шикування військовополонених та інші допоміжні споруди. Всі будівлі всередині табору були огороджені колючим дротом у два ряди. Окрім того, всередині концтабору було багато «кліток», площею 100-200 кв. м, також огороджених колючим дротом, в яких утримувалися радянські військовополонені. Охоронявся табір спеціальним вартовим полком №328».
У листі сказано, що з часу заснування табору в ньому утримувалися ув’язнені військовополонені Червоної Армії, у тому числі росіяни, українці, євреї та інші. А з 1942 по 1944 також військовополонені громадяни Франції, згодом після капітуляції Італії – інтерновані італійські солдати і офіцери. «Встановлено, що в таборі «Шталаг – 328» утримувалося понад 284 тис. в’язнів, з яких табірна адміністрація знищила понад 140 тис. осіб – в’язнів розстрілювали, навмисно розповсюджували серед них епідемічні захворювання, морили голодом та катували. До 1942 року керував табором капітан Сідерон. Згодом його змінив майор Блот. З 1942 року до весни 1944 керівництво табірною адміністрацією здійснював майор Рох. Очолював табірну поліцію Якушев Андрій Омелянович», - йдеться у листі.
В.Лясковська зачитала: «Встановлений внутрішній табірний режим був цілеспрямований на фізичне знищення військовополонених. Так, харчовий раціон складався: сніданок - 2 склянки чорної кави і 100 г хліба з домішками тирси; обід - порція зупи з овочевих відходів; вечеря - кип’ячена вода та 50 г хліба з домішками тирси».
Незважаючи на фізичну немічність та сильну виснаженість військовополонених, німецьке військове командування примушувало їх працювати, а тих, хто не міг виконувати встановлені норми, піддавали тілесним покаранням. Частина військовослужбовців була змушена шукати харчові відходи на звалищах або вдаватися до канібалізму, за що, згідно наказу коменданта табору, каралися розстрілом.
Проведеним вивченням документальних матеріалів встановлено, що військовополонені утримувалися під відкритим небом або в камерах, які в зимовий період не опалювалися. Серед ув’язнених навмисне розповсюджувалися епідемії сипного тифу та дизентерії. Окрім того встановлено, що командування табору проводило розстріли військовополонених на території всього табору у спеціально відведених місцях, які посилено охоронялися табірною поліцією. У них спалювали тіла вбитих. Крім того військовополонених також вивозили в закритих автомобілях в Лисиничівський ліс, де знищували».
В.Лясковська висловила вдячність Ю.Артюхову за співпрацю.
«Вічна пам'ять тим, хто сьогодні з небес дивиться на нас», - додала вона.