У Художньому музеї Луцька відкрили виставку «Дивосвіт творчості Марії Приймаченко (1909-1997)». Ця виставка експонувалась у багатьох містах України. Художній музей у Луцьку презентує свій варіант виставки Марії Приймаченко. Побудувавши експозицію у хронологічному порядку, автори виставки прагнули показати етапи творчого зростання художниці, розвитку її майстерності, пошуків і вирішення композиційних схем.
Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі Волинської ОДА, виставка працює в дні роботи музею, крім понеділка та вівторка, з 10-ї до 18-ї години протягом березня-квітня 2010 року.
Марія Оксентіївна Приймаченко – народний художник України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка. Вона народилась у селі Болотня на Київщині в селянській родині, в якій шанували народні ремесла, звичаї і традиції українського народу. Від батька-теслі і мами-вишивальниці Марія Приймаченко успадкувала любов до краси рідного краю, до народного мистецтва.
З дитячих років її життя було затьмарене важкою недугою – поліомієлітом, але природа щедро обдарувала її здатністю бачити і відчувати красу. З 1930-х років М.Приймаченко бере участь у виставках народної творчості. Її твори вирізнялися із загалу, ними одразу ж захопилися професійні художники та мистецтвознавці. Згодом вона підкорює шанувальників мистецтва у Парижі, Празі, Варшаві, Москві та інших містах Європи. Феномен її творчості вивчають науковці, намагаються розгадати дослідники-мистецтвознавці.
Об’ємний доробок М.Приймаченко – малюнки гуашшю і темперою на папері. Кожен твір перегукується із традиціями української народної творчості. Але, використовуючи ці генетичні знання, художниця не наслідує їх достеменно, як це вимагає народне мистецтво, а вносить в них свої індивідуальні рішення в пластику форм, обрання сюжетів, колористичне звучання, трансформуючи і переосмислюючи їх так, як підказує її власне серце.
Образи її творів – це плід уяви художниці, фантастичні істоти та казкові звірі «Пан Коцький», «Стародавній їжак», «Звір», «Вепр». Орнаментальні композиції та сюжетні твори, навіяні пісенною народною творчістю, перегукуються із мотивами традиційних народних розписів – «Український перець», «Несе Галя воду…», «Йде кум до куми…», «Весілля», «Синички». Вони вражають гостротою бачення і щирістю почуттів.